Оксана Соболь / Вино

Вино перетворюється на оцет

Коли необхідно текти за обрій

Знаходиш в амфорі серця образ

І в перехожих питаєш хто це

Дахів і вікон знайомий обрис

Зафіксувавши у птаха в оці

Спалюєш і розкидаєш попіл

І геть повзеш у подобі кобри

Без руху слухаєш черевом поки

Холонуть краплі землі у жилах

Терпне і гусне пітьма ожинна

Впиваючи глибоко в тіло голки

Сичиш і повільно стікаєш соком

У чашу і часу стрімкі потоки

Під ранок готуєшся знову жити

З крила струсивши росу

І спокій