Гриця Ерде / листи

1

ти не торкався моєї душі ні разу

ти можеш –

та мозок болить –

я не вмію пускати до себе любов

я перебиваю її щоразу

першою ліпшою помилкою

людина жива –

але я не дозволяю їй помилятись

бо так вона

приречена на зміну певніше

зміни дають зрозуміти

що помилки зближують

та я все одно

не даю собі полюбити людину

яка помилилась хоч раз

тонкі їхні грані не дають мені зрозуміти

чим визначаються критерії помилок

чим визначається їх значимість

і вплив їх значимості

правильно мною обраний

я люблю тебе

ти даєш мені саму себе спростовувати

ще частіше

ти не торкався моєї душі ні разу

може її не існує

може я поряд тебе

стаю людиною менш жіночною

бо щоб бути з тобою

треба багато сили і жорстокості

може я поряд тебе говорю надто мало

для того щоб ти не знайшов місця

де можна торкнутись моєї душі

і в цьому твоя найважча помилка

приреченість на зміни

фатальністю вже не назвати

я хочу торкатись тебе

я хочу торктись твого мозку –

тоді я запишу тебе

у список людей

яких після цього можна торкатись решту життя

це покарно

будь-який доторк туди

приносить їм спершу насолоду

й потім біль

тому це треба згладжувати нашими тілами

ти не помітив цього

я для тебе – жінка

що надто легко

впустила твоє тіло у своє життя

невиправдано легко

я не зможу виправити це почуття у тобі

можу хіба що з роками

але ти поїдеш

де надто холодно

щоби відчути біль

від доторків моїх до твого мозку

від цього всього на язик сповзає

банальне усвідомлення - мозок і руки знаходяться

в різних місцях твого тіла

2

я хочу спати 6 годин а потім прокидатися й торкатися

моря ледьчутного моря про яке чула о другій ночі

море яке викидає тебе як здохлу рибу

тонкими сідницями я торкатимусь твоїх долонь

в надеротичних поштовхах в надіснуючій вологі

ти не тримав мене – що ж це тоді я відчувала?

присмак диму і танців, жахливу північну музику

привид тебе посланого

ти не кохав мене що ж тоді це було

пристрасть яка прокидається після вжитого

3

я сижу і гладжу по-аристократичному

білуваті ноги.

cмажені кальмари позастрягали в роті

cкільки ночей ми гуляли вздовж і впоперек порту

темні кола в міжніжжях

солодкі по-східному руки

я сижу і вожу пальцями по стегнам

по твоїм по моїм уже все рівно

я не хочу думати про цінність продуктів

про користь повітря

чи довго мене триматимуть

легкі випари понад ванною

доти доки ти мене звідти не витягнеш

я спускаюсь по твоїх грудях

на пупці зїдаю яєчню

черешнею пахне рідке волосся

морем пахне піхва. солена на присмак.

ти вбиваєш великого кубинського таргана

припалюєш спинку кубинською сигарою

(з яблучним запахом)

і в той момент коли згасає світло

я думаю – раптом це був кафка?

4

любові так багато різновидів

як і богів

у мене стільки запитань після сьогоднішнього сну

коли в ньому 20 вагітних жінок

з 50-ти

які будують нову станцію метро

і одна з них

не наймолодша, середнього віку

втікає

і ховається на горищі в 12-літньої дівчинки

і її шукають

бо те, що вагітні жінки будують метро

державна таємниця

але вона майже не вміє говорити

може тільки голосно гавкаючи

несумісні слова

просити допомоги

бо нічого не знаючи

ні про державу ні про її таємниці

ні про термін вагітність

вона відчуває в собі щось надто важливе

аби залишатись там де її народили

саме тому вона абсолютно безпечна

як втім безпечні більшість вагітних жінок

але її шукають

і перевертають все довкола

і знаходять через 5 років

і 17-літню дівчину

бють каучуковими палками

за те що та ховає в себе на горищі

оцю державну таємницю

і її забирають

разом з дитиною

і направляють знову будувати станцію метро

де вона знов вагітніє

коли отаке сниться

наступні ночі спати вже не хочецця

бо за вікном ростуть високі як будинок туї

які корінням своїм заходять хтозна куди

можливо на майбутні станції метро

а можливо опівночі

по них жваво стрибатиме

який небуть заблукалий демон

4

нічого не хочеться ні говорити

ні спорожнювати судини

ні поглинати броколі

ні кохатися

до речі, броколі не мають смаку

а цей ідіотський ідеальний простір…

не можу нічого виділити

а хочеться скакати з зеленим маркером і виділяти ним помилки

на площинах на стінах в заглибленнях

навіть холод навколо

який змушує мою праву руку мерзнути найбільше

так що коли я торкаюсь нею лівої

ліва смикається як від жаби

навіть холод здається мені ідеальним

і жахливий санвузол в цій трикімнатній квартирі

і відлиплі шпалери

по яких головою битись також нічого не дасть

і сміття і бруднюща білизна

і мокра білизна яка здається ніколи не висохне

на цьому вогкому балконі

на якому хіба що можна деребанити сигарети

далеко за північ

і плювати сусідам знизу на пітунії

і ковдра яка за ніч злазить вниз

і ти мерзнеш запихаючи голі плечі під подушку

особливо ідеальним мені видається готування вечері

яка єдиноосібно є найсвятішим моментом в цій трикімнатній квартирі

її поїдання і запивання

і швидке плямкання вологими капцями

після єдиноосібно теплого місця на цьому світі – після душу

в кухню. де тихо існують найідеальніші в світі смажені броколі

які ніхто не рухає. бо можуть вкусити.

5

і бажання взятися за голову і повторювати:

цього року бажання рости не розєднало каркас парника

колір перед очима набуває незрозумілих розмірів

дихати перестає бути потребою

і ти обіймаєш лоно в якому зрозтає диво

що в його очах відчуватиметься неземний крик

беззмістовна лінія контуру твоїх губ

натякає на щось неприємне

доторки яких не мало би бути

події які непотрібні ніразу

думки які нічого в тобі не розвивають

досвід у спілкуванні швидко замовкає

коли бачиш людину котра нічого не може сказати

але поводить себе так красномовно

що забуваєш залишки етику в собі і бєш

шматки їжі ні про не здогадуються

намагаєшся позбирати їх і викинути псу

але гриби такі що просто завмираєш

і їжа перестає сповіщати погрози твому шлунку

і ти вивалюєш все це на тарілку і ставиш в мікрохвильовку

і запиваєш березовим соком

і їжа цілком задоволена і шлунок бурмоче як котик

6

шукаєш куди б опустити втомлені ноги

добре було б їх опустити у воду

прозору синювату

і ти вмираєш

або просто завмираєш

на мить коли торкаєш пальцями

холодну воду що збирає в тебе спокій

я знаю де ти ховаєш її

попиваєш задумано чи випадково

загортаєшся нею кохаєш її

я б хотіла цю воду

після тебе

стаканами пити

нехай навіть на твому тілі є смертельні пухирі

7

я забуваю як рухати діафрагмою і ротом

навколо сонячні зайчики

пожирають одне одного утворюючи світло

з кожним роком погляд стає усе одноманітнішим -

тобі вже немає чого передавати

з кожною хвилиною зникає подив і захоплення

чого ти ще не бачив? все вже бачив.

жести не стають продуманішими

поведінка все менш вишукана

старієш? ні,це я до тебе звикаю.

нічого не робиш. немає що сказати?

говорити можу, немає кому.

навіть ти, котрий мусив би цілу вічність

продукувати образи, слова, любов

замовкаєш щойно побачивши ранок

чому? він щоразу абсолютно білий.

8

я керуватиму, а ти роби.

один малесенький надріз по контуру очей за головою

один від великого пальця до п’ятки

два на кожній лопатці

і чотири навколо рота

вставляй у перший риб’ячі пухирці

у другий пір’я

у третій та четвертий лапи кобеля

у п’ятий шостий сьомий восьмий наливай стрихніну

я хочу померти саме з такими вкрапленнями

тонкими сережками привезеними з індії

з мангустом на руках

і синьому офісному костюмі

мого мангуста звати радіо марія

9

твій голос залишається у мене на долонях

я буду з ним ходити

доки наступного разу ти не скажеш мені

якесь простеньке знаю

що ти знаєш? ти знаєш наприклад що очі у мене зовсім не сірі?

що я прокидаюсь за півгодини до сутінків

що харчуюсь грейпфрутовою сироваткою і тютюном

що ти знаєш?

час проведений з тобою нічим хорошим не буває

і все рівно шкода що закінчується

приходь до мене поки я жива

приходь поговоримо про їжу і святе

і покохаємось на брудних простирадлах

як в якомусь гнилому і невідомо чи існуючому середньовіччі

10

хочеш читати мене? читай по губах

я викривлятиму їх так що не впізнаєш

наступного дня втечу

наприклад, у нову зеландію

найбільше мене збуджує тікати

одягнувши, наприклад, спідницю

довгу і абсолютно прозору

і в корсеті зв’язаному так

що очі вилазять на більшу відстань ніж груди

тікати так щоб по коліно у болоті ноги

так шарпались, що болі не було б відчутно

тільки подряпини і кров

тікати не помічаючи як витікає з носа

ковтати кров з-під вибитих зубів

прибігти на кордон і довго збуджено зривати

корсет і шкіру що під ним

хочеш ловити мене, хочеш мене відчувати?

змушуй мене бігати.

можна на прив’язі. можна по лоджії.

я буду вимальовувати у повітрі такі квіти

яких ти ще досі не бачив

зривати їх і пожирати

зубами що лишились

я хочу бігати

бігати так, щоб не наздогнали

найпрудкіші королівські собаки

хочу відчувати на колінах

холодний липкий бруд

хочу впасти у нього обличчям

і розтирати по щоках

і душити на них

зашкарублі зморшки

зшкрябувати залишки тональних кремів

кричати

лови мене! лови мене доки я ще притомна!

я все рівно тікатиму

доти доки собаки не виловлять мене

і не загризуть

тільки тоді я зупинюся

хоч би для того

аби подивитись

куди я оце добігла

11

я не хочу дарувати любов

я просто хочу відчувати потрібність

щоби мене гладили по голові як дитину

і розповідали наскільки я важлива

не хочу продукувати ні краплі взаємності

навіщо? і так зрозумілі наслідки –

ти подивишся на мене зі співчуттям

і підеш шукати наступне потрібне створіння

12

я чекаю доки на твому обличчі з’являться перші зморшки

доки ти перестанеш бути хлопчиком

я кохала тебе а ти стояв на мому обличчі

зблизька розглядаючи кожен сантиметр

шукаючи, що в мені такого

я лежала притиснута

очі напівприкриті з жаху

дивились на необрізані нігті

і волохаті коліна

і я думала: о боже, як же я тебе кохаю

ти з явним презирством забрав ноги

і пробурмотів

тьху, нічого не розумію

і пішов, такий безпечно гарний

що я досі думаю про твої ноги

і хочу їх повернути

на своє лице

13

твоя сила присипає мене мов кокаїн

я ходжу містом уявляючи що у мене з собою

його півтора кілограми

це надає мені впевненості і зворушливості:

у мене з собою його півтора кілограми

а я навіть не знаю як він діє

проте думки, що це круто

заспокоюють мене

перед будь-якими обставинами

і виглядаю я значно впевненіше

ніж тоді

коли уявляю

що знаходжуся одна посеред своєї квартири

де стіни нічого хорошого не розповідають

14

мені все холодніше

з роками тіло мало б призвичаїтись до погодних умов в яких народилось

та перестати звертати увагу на середовище

я ж помічаю кожен градус

на своєму білому тілі

і мене тягне у вологі ліси

і я хочу потіти і смажитись

я нарешті почала доводити для себе значимість кожного слова

котре вилітає або залишається

це приносить мені невимовно трагічний спокій –

все прогнозовано. сука, все прогнозовано…

15

ти знаєш, ти знаєш але продовжуєш себе убивати!

я хочу мати глибокий зрозумілий бас

аби мене всі чули

і звикали

що я є