Ольга Бешлега / Лише на двох

Я знаю, що одного дня

ти прийдеш.

Ти прийдеш і скажеш:

“Твої теплі оченята

зігрівають мою душу,

переслідують вночі.”

Так, ти прийдеш.

Такий же вічний, як небо,

чистий, як вода,

і самотній, як зорі.

І все буде лише на двох:

відкриті повіки у нічному шепоті,

невиспані ранки,

чашка кави на столі,

старий журнал

десь на килимі,

гаптована подушка

на широкому дивані,

мелодії старого

добротного джазу,

неначе потойбічне,

місто за вікном.

Лише на двох.

Ти хоч уявляєш,

як це: лежати усю ніч,

міцно-міцно обійнявшись?

Ні, бо ти мене ще

не знайшов.