Ольга Бешлега / Літо

Застигло літо в тебе на повіках,

Наповнене, пахуче та густе,

Скотилось долі по обвислих вітах

І соковитий спокій спрагло п’є.

Палає літо в тебе на повіках,

Неначе сонце красне у дворі,

Росою вмите, викупане в ріках,

З зеленою косою впало на столі.

Застигло літо, дні його останні

Стікають поволеньки в путь;

Животики вже випуклі й чеканні –

Так матері малечу ждуть.

Ще кілька днів й золотоока осінь

Зірветься з породіллями в танок,

І упаде до рук їй, свіжій й босій,

Із яблук, груш та збіжжечка вінок.

Ще кілька днів цвістиме на повіках

Твоїх замріяних ця ніжна руть,

І кілька днів живе ще не на стріхах

Вагітна жінка, яку всі літом звуть.

Ще кілька днів п’яній її красою,

Її сміливістю, смішливістю, чуттям.

Ще кілька днів кохай її такою,

А потім відпусти, лиш попіклуйсь дитям...