Ольга Бешлега / Ясені-красені

Ясені-красені сплять серед тихої осені.

Справджені мрії моїх прадідівських пісень.

Люди, мов трави: до осені стосами скошені.

Люди, мов трави...

Я не чекала на тебе з минулої осені.

Я попрощалась з колишнім в той день.

Тільки от трави лежали у полі орошені.

Тільки от трави лежали...

Спали під снігом до нашої білої осені,

Цієї, що зараз нас чаєм із неба вмива,

Стиглі смарагди на землю із хмари припрошені.

Стиглі смарагди з покошених трав...

М’яко стікали по тілу без дозволу осені,

Спрагло ковтались, мов наші врочисті слова.

Схоплені вітром і миттю усім розпорошені.

Схоплена вітром словесна війна...

Я не відпущу тебе, не спитаю у осені.

Я не відпущу, бо більше вже так не знайду.

Я не відпущу, бо трави давно уже скошені.

Я не відпущу і наіть сама не піду.