Ольга Бешлега / Привіт, художнику!

Привіт, художнику! Ти ще малюєш?

Ще заворожуєш полотнами серця?

Чи ще гориш, чи сонця схід смакуєш?

Чи віриш ще в покликання митця?

Підносиш й далі всім на таці радість?

Ще сієш роздуми і подив без кінця?

Ти це умів, цим марив, це – як святість,

Як німб твого лаврового вінця.

Привіт, художнику! Мій милий друже,

Як любо бачитись з тобою знов,

І усміхатися нарешті небайдуже,

І запалити погляд, що схолов.

Привіт, мій майстре! Знов тримаю руку

Твою натруджену і з запахом життя.

Люблю тебе, твій світ як запоруку,

Що є чутливі, ще живі серця.

Ти ніжно мою руку у своїй стискаєш,

Показуєш, як пензлик грає з полотном,

І як злітає час – уже не помічаєш.

Є лиш кривавий захід сонця перед сном…