Ольга Бешлега / У стилі етно

Відбиті поцілунки сонця

Сповзають по її спині,

По золотавому волоссі

У тиху пісню на ріці.

Відбиті поцілунки неба

Блакитніють в її очах,

У відблисках цих уст солодких,

У травах свіжих на полях.

Відбиті поцілунки вітру

Обпалюють мене до тла,

Відбиті поцілунки квітів

На голову мою сповза

Із її рук, тонких та ніжних,

І білих-білих, мов піна.

Відбиті пахощі живиці

Вплітаються в її пісні,

Букет безладний з диких квітів

В бездумні танці польові.

Як озеро в горах високих –

Холодна вся її краса,

Глибока, непроста і владна,

До божевілля вольова.