Алина Зазнайко / Олегу

Маленька Поема Про НЬОГО) з веселим неримованим кiнцем)

Йому все було по цимбалах:

Вiн жив, як у раю. По балах,

хоч i не шастав, та в душi

вiн був царем. Його вiршi

ховали душу вiд прощань,

марних надiй i сподiвань.

Вiн був Фiлософ на словах.

Вiн був Архангел. Навiть страх

його не трафив вже давно

Своє життя - сумне кiно

перетворив вiн на казки,

щасливi, добрi i смiшнi

Одного разу сталось Диво:

вiн закохався. Несмiливо

своi думки, своє життя

iй розказав. На майбуття

вiн сподiвався з нею лиш...

та вона зайнята. "Облиш!"-

сказав йому його дружбан,

старий надiйний корефан.

Я ii люблю! "То дурня!

залиш. Вона тобi чужа!

Цi почуття - це тiльки гра.

Ти не потрiбен iй. Вона

ж замiжня, гарна, молода...

Навiщо ти iй? На фiга?"

"Я тебе люблю", - цi слова

вiн iй сказав... Вiдповiла,

що наш герой iй не потрiбний

(хоч i безперечно вiн чарiвний)

та вона iншому дана,

i буде вiк йому вiрна.

"Десь то вже чув я... То дурня!"-

згадав вiн дружбана слова.

"Навiщо ж жити, коли та,

яку кохаю, замiжня?!"

Робити що тепер? Герой

наш скиглити почав. Не той

вiн вже наразi став. Змiнила

його любов чи заманила

у своi сiтi Смерть коханням...

Пiду втоплюсь! Я сподiванням

себе тримати не бажаю

на цiй Землi. Пiду до Раю

(мене чекають там давно)

Вiн вирiшив. Сумне кiно

казки змiнило. Все вона

Любов та клята... ще Жива

Пройшла година, потiм - друга -

Бiлiша стала чорна смуга -

Герой наш вирiшив не мерти.

Я сильний. Буду жити! Смертi

мене не взяти так зарано.

Я буду битись! Мамо, мамо,

твiй син дорослий хоче жить

з коханням в серцi ... Одна мить

лишилась вже на мир i спокiй.

Ми будем разом! Бiлоокий

ще мiсяць свiтить у вiкно

Для нас з коханою кiно

про щастя, про любов довiку.

Ми половини! (Чоловiку

ii нiчого знать не треба)

Ми летимо Удвох до неба!

Герой наш, звiсно, ще наiвний,

хлопчина, мабуть, трохи дивний,

всьо врахувати ще не встиг,

чи не хотiв, забув, що в них

(в його Любовi й чоловiка)

росте синочок - добра втiха.

Згадавши то, почав палити

герой наш. Всьо. Вже не змiнити

того, що є... Пiду втоплюсь

чи краще до смертi нап'юсь!

Настроєний так позитивно

(та якось чо-то не спортивно)

вiн полишив свiй рiдний дiм,

з Дияволом здружився, й з ним

пiшов гуляти свiтом цим

вбивати купiдонiв. Вже без рим

iм мститися за себе. Помiж тим