Варвара Черезова / Мій джаз, моя дорога...

Зафіранчені вікна услід мені зиркнули скуто.

Безмаршрутне таксі ледве чутно врізається в ніч.

У навушниках джаз – перевірена протиотрута

проти тебе, печалі й душевних моїх протиріч…

Замуркоче двигун, заспокоїть мене, заколише.

Не спіши мій водію. До ранку ще мрій і видінь,

задушевних розмов... І що далі, то більше і більше

довіряю дорозі… Покинь мене, смутку, покинь…