Володимир Омельченко / Кіно у квітні. Франція

Кіно. Весна. Лелюш.

Візія створена людськими руками, буває більш шедевральною до людського враження, ніж природні явища. Це не аксіома, це можна опротестувати, але у коротку мить, коли на дворі весна, коли вперше за місяць світило сонечко, коли виснажена буденністю й відповідальністю людина іде до кіно, й у приємній, інтелігентній атмосфері насолоджується баченням людських відносин, і не когось – а француза. Після сьогоднішнього сеансу нового фільму Лелюша, відразу зметикував – чим ж людей приваблює мистецтво цієї авангардної країни. Французи мають парадоксальне вміння, відточене століттями, стирати реальну межу між уявним світом мистецтва, й більш ніж уявним світом буденності. Їхня чуттєва манера вловлює ритм серцебиття людини яка просто фарбує собі очі, людини яка гасає по бруківки, й людини яка створює книгу заслуговував захоплення.

У фільмі презентованому Лелюшем – «Залізничний роман», ви не знайдете високу інтелектуальність подачі форми, метафоричність героїв, атмосферність історії, але обіцяю що відчуєте, те що називається – «французьким шармом».

Так вже склалось, що по митцям судять з їх творчості. Я нічогісінько не знаю про Клода як людину, він мовчить про свою чуттєву сутність у кіно, яке розраховане на гламурно-буденну аудиторію французького «буржуа», та його фільми, й найвизначніші з них – «Болеро» й «Чоловік й жінка», можуть дати приблизну відповідь, про шлях який він пройшов до останнього свого фільму, а це у свою чергу допоможе нам розібратись, що являє собою «Залізничний роман».

Шанувальники світового кіно, любителі французького кіно, й просто люди яких приваблюють романтичні історії пам’ятають про фільм який отримав найвищу винагороду Канського кінофестивалю – «Чоловік й жінка». Там звичайно є чоловік, є самотня жінка, є геніальний оператор, є кадри – демонструючи талант режисера, й феноменальна атмосфера французького кіно. Є драма й чуттєвість, є приголомшлива історія, знята у класичній манері світової драми, яка обов’язково розворушить самотнє серце, яких багато, й які так прагнуть кохання. Але не сумніваюсь, що режисер сам собі не дасть відповіді на головне творче питання – «навіщо». Є інший фільм. «Болеро». Це, як на мене, найкраще, що зняв культовий режисер французького «буржуа». Там, чиста, незаплямована людина, серед музики й випробувань, бідності й болю. А є « Залізничний роман». Цей твір являє собою прикладом відточеної майстерності талановитого режисера, романтики й сили звичайнісіньких почуттів людини, й просто страшенним трешом. Так саме трешом. Це суміш французького бульварного роману, серйозної літератури, й історії які проглядаються ще з ранніх фільмів Клода. Тут є навіть концепція постмодернізму: «текст як життя, й життя як текст» - коли герой роману, у найкращих традиціях Боргеса й Павича, розшифровує своє життя по роману. Тут є речі, які завжди приваблюють – кохання, інтрига, детектив, творчий шлях, свобода й рабство, жінка яка полюбляє мріяти, й чоловік який вміє робити фокуси, є село, й романтика традиційної родини, є самотність великого міста й велич дороги. Впхнув все, що можна.

Це авторський фільм, там відчувається, рука його, його погляд, його ритм, його серцебиття, він настільки авторський, що відчувається навіть його вміння заповнювати ємкість пустоти яка виникла, через не розкриття внутрішнього світу героя спец ефектами. Але це французькі спец ефекти, вони беруть емоційністю, а не графікою.

Так є що чіпає, змушує посміхатись людяно, й виходячи з кінотеатру повними грудьми дихати весняне повітря й думати про те, що життя – чудова штука, й варто в решті решт кохати.

Та автор фільму не врахував одне. Те, що через кілька хвилин нові емоції витіснять враження від фільму, а основа фільму – тільки почуття. Ось прорахунок Лелюша. Мистецтво повинно будувати чуттєвий фундамент, а не просто лити на людину безліч тон вражень, які минають, як тільки жінка й чоловік вловлюють погляд один одного. Бажання романтики може привести їх у ліжко, а чи зможе це мінливе бажання навчити по справжньому кохати? На цій метафорі й завершую свій огляд фільму. Дякую. Кохайтесь.