Варвара Черезова / Дорога

Дорога, як вирок, попереду тільки шосе.

Ні вправо ні вліво, до пункту чужого призначення.

Все сплачено, любий і молодість нашу розтрачено

на віскі, на хіть, та і це вже не має значення...

Нас бавить дорога і байк божевільно несе.

Калюжі самотні замучено липнуть до ніг.

Дешеві мотелі – притулок до ранку чи старості.

І світиться сива вахтерка від дивної радості -

Ми платимо щедро... А зорі збісились од заздрості,

Просилися в номер, а ти їх впустити не зміг...