Варвара Черезова / Роберту Планту

Ти кохав лиш її - свою Музу: найкращу, єдину.

Ти білявий юнак… Повен сили, натхнення і мрій.

Вірним був тільки їй, хоча ліжко не знало спочину

від твоїх шанувальниць, гламурних панянок, повій…

Стільки років пройшло… Кучеряве волосся сивіє.

Тільки ти – все ще ти! І у серці вирує вогонь!

Поряд Муза – це значить, що все ще збуваються мрії.

І ти грієш гітару теплом постарілих долонь.

І порветься струна… Біс із нею, нехай собі рветься.

Ти стоїш серед сцени… У сяйві увесь, мов святий.

Зрозуміє лиш той, хто пропустить цю пісню крізь серце,

а засудить лиш той, хто до музики серцем глухий.