Мертвий півень / Всесвітня змова проти «Мертвого Півня»
Гурт «Мертвий Півень» вирішив проблему видання своїх альбомів — почав видавати їх самостійно. Тому тих, кого можна долучати до «легенд українського року» - що, до речі, зробив Олесандр Євтушенко в книзі «Легенди химерного краю» - більше не стримують «говнолейбли». З цього приводу «Півні» випустили одразу два альбоми.
«Мертвий Півень. Вибраний Народом» - про цей альбом інформація з’явилася раніше, ще у лютому на форумі півня оголосили голосування на «The Best». Тоді ще ніхто не знав, як насправді гурт запише це «вибране». Але згодом стало відомо — «Півні» планують великий концерт в Києві, де, власне і запишуть це «вибране». Пізніше гурт оголошує ще один конкурс — оскільки в голосуванні перемагає «Ми помрем не в Парижі», а Ярка Якуб’як, колишня солістка «Півня», перебралася до Штатів, місце жіночого вокалу стає вакантним. І гурт обирає на це місце солістку іншого українського гурту «Крихітка Цахес» Кашу Сальцову.
Каша дала друге дихання двом пісням з першого альбому «Ето» 1990 року. «Коли ти смієшся» та «Ми помрем не в Парижі» зазвучали по-іншому, живіше, виразніше, якось вибуховіше. Ще одна пісня «Гуцулка Ксеня» несподівано увійшла до альбому, хоч раніше і не видавалася на жодному з альбомів.
Мережевими просторами поповзла дискусія — що ж сталося, чому ж пісні з перших альбомів так переважають нові? Чому беззаперечна перемога (2/3 голосів) дісталася саме «Ми помрем не в Парижі» - на яку не знятий кліп, яка не переспівувалась та й востаннє звучала на концерті бозна-коли. Невже з того часу у гурту творча криза? Невже з 1990 року «Півні» не створили нічого цікавішого? А виявилося все набагато простіше. Просто був кинутий клич — не голосувати за старі речі, дати «Півням» нової роботи: переспівати забуті пісні. Так і сталося. Звісно, без хітів на кшталт «Франсуа», «Сто баксів на місяць» і «Знову, курва, радіо» не обійшлося. Але, скажімо, «Гобелен», «Переваги окупаційного режиму» та вже згадані дві пісні з Кашею не виконувалися дійсно дуже давно. Тож шанувальники гурту вирішили влаштувати всесвітню змову, якою, зрештою, і досягли свого.
Але привід говорити про творчу кризу міг з’явитися ще раз. Якби «Півень» видав лише свій «топ». Проте, за тиждень до запису «зе бесту», «Півні» записали альбом на абсолютно новий матеріал — вірші з циклу «Кримінальні сонети» були покладені на музику, заспівані і зведені — за 4 дні. Таким чином гурт записав два альбоми — за тиждень.
«Кримінальні сонети» — різні. На диску усього 5 нових пісень і 5 читань віршів Андруховича Андруховичем. Від розпачливої «Ніжності» до крутого бандитського трилера «Мафія», від тяжкого «Пострілу» до розважливого «Життєпису»:
«З тюрми його звільнили вже совіти –
сяк-так почав по-руському триндіти
і висунув на службу сам себе.
По лікті у кишках, немов анатом,
навчився водку жрать, ругаться матом
в енкаведе, а згодом емгебе.»
Тепер «Півники» подорожують і обігрують матеріал, обіцяючи цьогоріч видати ще не один альбом і знову — самотужки.