Юхим Дишкант / розбещеному дівчиську

Я беру тебе, як святу вечерю,

Ніби волхви, снуються волинські дими.

Танцівниці вуличних п’яних феєрій

Під глухим ясеновим розп’яттям зими.

Ці морози торішні чекали до крові,

Із соломою тліли ще з того Різдва,

Доки в душу чиюсь проб’ється корінь

Той, якого світ відлітав.

Дойорданські сніги опадають із «звідти»,

Високосніють дні перед тим, як піти,

Тільки випивши жінки можна зігрітись,

Де чадять самосад посивілі вітри.