Юхим Дишкант / Білі вірші лягают, як листя старих дубів

Після сьомого неба щось а таки побачим,

Політаємо разом туди, де плачуть живі,

І твоєю рукою майже піввійська страчено,

У кав’ярні поетів, аскетів, повій.

Білі коні стоять і чекають своєї втрати,

Білі вірші лягают, як листя старих дубів,

Тільки вирії йдуть на листі віск виливати,

І закохані плачуть на груди своїх богів