Крихітка / «Чхати я хотіла на імідж групи!»
8 червня відбувся перший у Дніпропетровську концерт популярної української команди «Кріхiтка Цахес». «Афіша.dp» поговорила з фронт-ґьол колективу Кашею Сальцовою про захист навколишнього середовища, релігію та збалансоване харчування.
- Ваш концерт у Дніпропетровську було заявлено як «тренувальний» виступ на маленькому майданчику перед тим, як вирушити в тур по всій країні. Який матеріал ви плануєте представити широкій аудиторії?
- Матеріал, ну як який. Новий, звичайно. У нас уже є 14 нових пісень «Кріхітки Цахес». А концерт у Дніпропетровську ми назвали тренувальним, оскільки наша публіка вже не вміщається в клубах. Але для першого концерту в місті ми зазвичай обираємо щось компактне. На площі або стадіоні концерт завжди проходить за одним сценарієм - всі випили, всі веселяться, а очей-то не видно. А клуб - концентрована публіка, близький контакт. Як інтим на першому побаченні.
- Імідж групи коливається між поп- і рок-. Вам особисто що ближче?
- Чхати я хотіла на імідж групи! Я - не спродюсований образ, наша музика - не прорахований під радіо продукт. Ми робимо те, що вміємо, і так, як відчуваємо. Мені наплювати на чужі уявлення про поп- і рок-музику, я не хочу догоджати нікому, крім себе. Мені потрібна, так би мовити, музична оболонка для емоцій.
- Широкій аудиторії ваша творчість відома за альбомом «На першому мiсцi». Ця платівка дійсно може вважатися візитною карткою колективу чи невиданий і ранній матеріал відрізняється від презентаційного?
- Ми змінилися. Тепер наш індикатор - те, що ми робимо сьогодні. Творчість - це люди, а люди міняються. Вмирають, ідуть, ростуть. Судіть за останніми роботами - ми не застрягаємо в часі. «Кріхітку» зразка 2005 року можна почути в альбомі, «Кріхітку» зразка 2008-го - на концерті. Поки що.
- Тобто можна сказати, що новий альбом буде нехарактерним для вашої творчості? Адже ви готуєте альбом?
- Вчора студія, сьогодні студія... Готуємо. Я не знаю, що характерне для нашої групи. «Вменеємен» - це характерна композиція? Тоді щось подібне почуєте.
- Що ви думаєте про український шоу-бізнес? Те, що групи швидко злітають і так же швидко зникають - це проблема музикантів чи системи?
- Та не треба на нього особливої уваги звертати, на шоу-бізнес. Якщо музика - це справа твого життя, то вперед і з піснею. Роби все, як годиться в цивілізованих країнах, і не звертай уваги на проблеми зростання радіостанцій, національної свідомості, відсутності правової структури. Ти артист? Працюй так, ніби ти збираєшся скласти конкуренцію Заходу. Якщо ти хороший, тебе не проігнорують.
Одноднівки - це нормально, вони мають бути. Спробували - не вийшло, кинули. Це специфіка шоу-бізнесу, і це в порядку речей. Не всі витримують стрес. Боротьба за увагу глядача - це постійне виживання. У шоу-бізнесі головне - стабільність. Записав - видав. Поїхав в тур. Зняв кліп - показав. Музика - як паразит, живе тільки в тілах слухачів. І щоб твоя музика існувала, їх необхідно постійно «інфікувати» новими піснями. А щоб вони дійшли до слухача, доводиться робити масу «навколомузичних» речей. Інтерв'ю давати, наприклад.
- Ви активно підтримуєте екологічні акції, наприклад, «Торба - Природі» і подібні. Можна про це детальніше?
- Насправді ми їх ініціюємо. «Торба - Природі» - це наша акція. Суть проста: поліетиленові пакети - один із найнебезпечніших видів сміття. Вони не розкладаються ні у воді, ні в грунті, можуть «жити» десятиліттями і майже не переробляються - вічне сміття. Тобто ми користуємося пакетом 20 хвилин, поки доходимо додому, потім викидаємо, і він 100 років лежить в землі. Або перетворюється на отруту. У нас їх спалюють, при цьому виділяються канцерогени і всяка гидота. Звідси й жахливий рівень смертності від раку в Україні. Кожен із нас щорічно купує 160 пакетів у супермаркеті, і це соромно. У всіх цивілізованих країнах поліетиленові пакети вже заборонили, а ми поводимося, як дикуни, які дорвалися до дешевої упаковки.
«Торба - Природі» - це таке глобальне прохання: не купувати пакет на касі, а ходити до супермаркету з власним або багаторазовою бавовняною сумкою, як це заведено в розвинених державах. Ось ми й випустили такі сумки самі - стильно й безпечно.
- Відомо, що ви дотримуєтеся «жорсткої дієти» і є веганами. Чи складно було відмовитися від українського сала?
- Я не веган, я вегетаріанець. Не знаю, про яку дієту йдеться, снідала сьогодні тортом. М'яса не їм. Коля, наш гітарист, теж не їсть. От і все обмеження. Ну і не п'ємо теж. Не хочемо.
- Це ніяк не пов'язано з вашими релігійними поглядами?
- Абсолютно. Це просто мій вибір з погляду здорового глузду. М'ясо - їжа на «крайній випадок», її не можна вживати три рази на день. По-перше, тварин колють хімією і вони болісно вмирають. По-друге, сьогоднішні продукти не мають нічого спільного з м'ясом, здобутим на полюванні 1000 років тому. Тоді це було їжею, а те, що люди в себе запихають сьогодні, - токсична біомаса з соєю і гормонами.
Якщо розібратися, то в православній культурі за календарем більша половина днів року - вегетаріанські. Чотири пости плюс середи-п'ятниці. Це було зумовлено особливостями землеробства і кліматом, крім того, враховувалася реакція організму на місячний цикл. Тому помірне вегетаріанство - нормальний стан для людини, що проживає на цій території.
- З приводу збірки «Реформатція-2». Чому ви обрали саме трек «Восені»?
- Я, як Пушкін, осінь люблю. А чому вибрали? Так красива ж пісня! І текст у Фоззі там чудовий.
- Ви, я знаю, недавно були на концерті Джоні Бардо. Що скажете про цього персонажа?
- Джоні - король фріків. Фонтан радості. Відмінний проект. Я з задоволенням довірила би йому своє естетичне виховання.
Цитати:
«На площі або стадіоні концерт завжди проходить за одним сценарієм - всі випили, всі веселяться, а очей-то не видно. А клуб - концентрована публіка, близький контакт. Як інтим на першому побаченні».
«Музика - як паразит, живе тільки в тілах слухачів. І щоб твоя музика існувала, їх необхідно постійно «інфікувати» новими піснями».
«В усіх цивілізованих країнах поліетиленові пакети вже заборонили, а ми поводимося, як дикуни, які дорвалися до дешевої упаковки».