Артур Томський / Етюд №9 (пошуки порятунків)

І у серцях

немає нам рятунку

усе вода

і сльози і молитви

що заливає

згарища і битви

пустим жалом

жахів хмільного трунку

В серцях у наших

звалище рахунків

бажань невтілених

і правди нам не треба

ілюзій гори скніють

просто неба

на склі в мороз

малюють візерунки

І так живемо

показно сміливі

в публічності

слова кидаєм лунко

та у серцях

немає нам рятунку

А замки із піску

змітає злива

Весною ж ледь помітно полохливо

крізь лід росте чи совість чи сумління

та ми наверх навалюєм каміння

щоб замки із піску змітала злива

І у серцях наших

немає рятунку нам ...