Григорій Семенчук / «У Тернополі мені завжди тепло»
- Григорію, ти відомий як поет, музикант, організатор культурних заходів, зокрема, акції «Західний фронт», яка об’єднує поетів Західної України. Як виникла така ідея і яку мету ти переслідував?
Думка про такий проект назрівала давно. Адже я вже близько року знайомий з багатьма учасниками проекту «Західний Фронт». Близько двох місяців тому ми зустрілись з львівською поеткою Оксаною Васьків і вирішили, що цей проект має право на життя. Ми раді що у нас вже є кістяк літформування і щоразу доєднються нові і нові люди. Про мету говорилося дуже багато, але зараз, мені здається, що в тепершніших важких умовах літпроцесу молодим письменникам гуртом краще видаватися, проводити акції бо вони завжди знайдуть підтримку між таких самих як і вони.
- «Західний фронт» об’єднує українських поетів наймолодшого покоління, представників так-званої генерації «00». Як ти гадаєш, чим молоді автори відрізняються від своїх попередників і чи існує перспектива в тому, що вони пишуть?
Ну по-перше якщо казати про «00» то ми вже певно в цей поїзд не потрапили. Ми трохи молодші, трохи інші за сприйняттям. Зрештою, ми і існуємо щоб показати, що поезія не закінчилася на тих авторах. Хоча ми ні в якому разі не стверджуємо що вони гірші. Серед них є дуже багато людей, яких я вважаю талановитими. Це і Дмитро Лазуткін і Софія Сітало, Катя Бабкіна, Гриця Ерде, Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Микола Леонович, Сашко Ушкалов, Олег Коцарев та ін
Вірші ж поетів «Західного Фронту» – це абсолютно новий погляд на сучасне життя. Адже кожне покоління має лише одну відмінність у плані літератури – це просто нове бачення тої чи іншої проблеми.
Можливо навіть комусь вдасться вигадити щось нове, але на жаль це надзвичайно важко.
Як на мене найяскравішим і наголовнішим експерементаторм «Західного Фронту» на даний час є Юрій Завадський. Він, так би мовити, підходить до вірша, як до металу. Кує його з різних шматків, а потім дає на розсуд споживачеві. Та й тексти його важкі для сприйняття, ніби ти підняв той шматок заліза. Інше питання чи є перспективи в цього покоління? Я думаю, що час все розставить на свої місця, але література в їхньому житті не залишиться на останніх ролях. Проект є, як на мене унікальним в тому, що всі його учасники мають абсолютно різний авторський стиль
- Світова література багата на течії та напрямки. Чи існують якісь тенденції серед молодих письменників?
Відверто кажучи не можу відповісти на це питання конкретно. Все дуже розмито. Знаю по собі, що напрям і течію визначити важко. Про себе я завжди кажу, що я поет «депресіоніст».
Хоч офіційно такого напряму поки що немає, але мені здається, що ця назва найбільше підходить до мого авторського стилю. Звичайно серед молоді зявляється все більший потяг до верлібризованих віршів. Не думаю, що це погано. Головне щоб текст був якісним.
Якщо в наш час всі кажуть про постмодернізм то я скажу, що поки в Україні його майже немає.
- «Західний фронт» провів уже дві акції – в Тернополі та Львові. Де тобі сподобалося найбільше і чия публіка є вдячнішою?
Мені сподобалось і там і там. Хоч в Тернополі я виступаю не вперше, але якось на цей раз було по-особливому. Тепло мені завжди тут у вас. А от Львів звичайно набагато пихатіший і вимогливіший. Але і там акція пройшла напрочуд вдало.Подивимся як воно буде у Гуляйполі і Ужгороді.
- Наразі ти студент-філолог. На твою думку, філологічна освіта є необхідною для становлення молодого письменника?
Філологічна освіта – розвиток для будь-якої людини. Для митця - особливо. Хоча не думаю що письменницькій справі можна навчати. Або це є або цього нема.
- Сучасні автори сьогодні мають набагато більше можливостей опублікуватися, ніж їхні попередники. Це пов’язано в першу чергу із загальним доступом населення до інтернет-ресурсів, які містять ряд літературних сайтів, де кожен може запостити свій твір і отримати на нього відгук. Які, на твою думку, позитивні та негативні сторони у цьому?
Ну в будь-якому випадку книжка не зникне. Ну це те саме що живе спілкування в чаті і спілкування з людиною наживо. Хоча Інтернет – це безумовно великий старт для багатьох молодих літераторів. З усіма авторами «Західного Фронту» я там і познайомився. Більшість обміну інформації між творчими відбувається саме ту мережі та й про різні заходи і фестивалі легше і доступніше дізнатись.
- Ти граєш у групі «The Хлопці». Який зв’язок між музикою та словом? Чи допомагає тобі це у літературній роботі?
Проект The Хлопці – це західна музика з українськими текстами. Адже зараз іде тенденція до того щоб поети співали так було в Андруховича з гуртом «Карбідо» так було у Покальчука з «Вогнями Великого Міста» .
Цей проект для мене – повне абстрагування саме від моїх віршів. Я пишу дуже мало текстів саме дл свого гурту. Це для мене лише моя музика навіть просто моя вокальна партія. Тексти ми знаходимо на книжкових полицях: це і Шевченко і Лазуткін і молоді поети, такі як Оксана Васьків чи Стас Заврін.Я взагалі не бачу музику на свої тексти. Якщо це комусь вдасться, то буду дуже радий. На деяку музику я писав вірш, і але це лише стьобні, веселі тексти, які не можуть існувати окремо від музики. Я дуже радий, що мені трапився такий досвід в житті. Не знаю чи продовжиться робота з проектом після того як я переїду у Львів, але в будь-якому випадку тепер я знаю, що можу працювати ще й в такому форматі.
- Мешкаючи у Львові, багато письменників та поетів відчували вплив міста на їхню творчість. Чи близьке тобі це?
В плані творчого натхнення в моєму рейтингу лідирують такі міста, як Тернопіль, Харків, Львів, Івано-Франківськ, Камянець-Поідльський, Стрий ну і звичайно Хмельницький. Львів вирізняється тим, що це велике місто і побутує думка, що великі міста не дуже комфортні в творчому плані. Але саме тут існує якась енергія яка спонукає до творчості. Це звичайно парадокс, але я знаю тільки два таких місця на землі – Харків і Львів. Але звичайно найкомфортніше для мене поїхати в якесь тихе село. Для поета важливо бути в центрі культури тобто часто бувати у якихось містах. Хмельницький наприклад, зрештою, для мене був якимось місцем, де я міг подумати і зайнятись самозаглибленням.
- Що Григорій Семенчук читає, зокрема перед сном?
Зазвичай читаю щодня десь з 9 до 11 ранку і перед сном бо вже давно не можу заснути без прочитання кількох сторінок. Раз на два тижні страюсь придбати собі якусь книжку. З останнього прочитаного – Мілорад Павлич «Хозарський словник», вірші Миколи Вінграновського, роман Олександр Вільчинського «Останній герой» і поезія Андрія Хадановича «Листи з-під ковдри»
- І наостанок побажання читачам від Григорія Семенчука.
Так як Тернопіль давно став для мене рідним то хочу сказти його приязним мешканцям лиш одне: цінуйте своє місто і читайте книжки. Ну і звичайно слідкуйте за афішами бо десь восени в славетному барі «Коза» відбудеться мій сольний вечір.
Григорій Семенчук (біографічна довідка)
Поет, організатор, мистецьких акцій, слемер Народився 1991 року у місті Хмельницькому. Наразі є студентому філологічного факультету ЛНУ ім.Франка. Організатор багатьох мистецьких акцій у м. Хмельницькому.
Учасник і спіорганізатор літературної формації «Західний Фронт молодої поезії». В минулому – співорганізатор хмельницького літгурту «Четверта колія». Лауреат різних місцевих конкурсів молодих читців і літераторів