Катерина Золотухіна / Октанти

Ледь видно на тлі кіноплівки

нариси того співу.

Ті троянди яскраво-полуничного кольору

на фоні сірого струму.

Один, два, сорок п"ять з половиною

сонорних мелодій.

Я рахувала.

І всі вони, глибокі октанти,

мої браття і сестри.

Один, два мільйони

таких ще народиться.

Чорно-біле кіно возродиться і у вуха заб"ють

дивні ритми там-тамів.

Барабанів Боги і Богині

поскладають свої вірші.

Історії свої понадсилають у бляшанках з-під вин

риболови дивних створінь.

Позасинають нарешті романтики поколінь і вперше відчують

снів яскравих цілунки.

І поглинуть всі зорі той негатив

та щоночі палитимуть.

Яскравіше й тепліше стане зима,

сніг пісні малюватиме.

І настане потужне життя, мов у кіно

дивних інешо-часток.