Lama / Моє кохання та творчість зовсім поруч

Лама (Lama), вона ж Наталка Дзеньків, свого часу добряче натерпілася через обрання сценічного імені. Річ у тому, що в Росії теж є співачка Лама – довгонога білявка, яка почала працювати під цим сценічним ім’ям значно раніше, ніж наша тендітна чорноволоса українка. Усе б нічого, трапляється, якби лише в тієї Лами не було бінді й інших збігів з українським проектом, який з’явився згодом. «Наша» переконує, що, вигадуючи образ, про російський не чула, не допоміг і пошук у «світовій павутині». От лише довести це вона не може, нібито через складність українських законів. Цікаво, чому цього не знав її продюсер, один із найкращих українських звукорежисерів, який працює з російськими артистами і мав би орієнтуватися в російському шоу-бізнесі, Віталій Телезін? Але не буває лиха без добра, тож це виявився непоганий піар для обох Лам.

А тим часом українська Лама впевнено крокує до своєї мети. Уже після першого кліпу «Мені так треба» пісню почали «крутити» в ефірах усіх радіо­станцій, адже побачили цікаву, не схожу на інших і неординарну співачку. Втім вир почуттів, емоцій і палкого шанування почався після другого кліпу. Після хітів «Літак», і «Світло і тінь» шанувальники дочекалися від Лами платівки. Багато фанів з’явилося у виконавиці після фільму Сафо, де Наталка зас­півала ліричну сповідь закоханої жінки «Знаєш, як болить». До речі, пісня «Знаєш, як болить» свого часу побила всі рекорди, адже протягом тридцяти тижнів сингл очолював fdr.com.ua, а пісня «Не мама» лідирує в Ukrainian Top 20 fdr.com.ua й уже три тижні не покидає першої сходинки.

Проте львів’яни чи не вперше мали нагоду насолодитися справді якісною поп-музикою, наповненою змістом та формою, у виконанні тендітної довговолосої Лами (своїм виступом співачка відкрила у Львові всеукраїнський фестиваль Djuice music drive – 2008). Піс­ля спілкування з фанатами, Лама погодилася відпо­вісти на запитання «Газети».

Ех, ці фанати...

– Щойно ми були свідками, як після виступу ви доволі довго спілкувалися з прихильниками, роздавали автографи, тиснули руки. Як дається таке спілкування?

– Дістає, напевно, щось інше. А це спілкування – природне та невимушене. Це те, що є в житті кожного артиста й без чого я не змогла б. Це – як повітря, вода, їжа. Отримую задоволення від прихильників, людей, які приходять на мої концерти та потребують такого спілкування. Для мене це дуже приємно.

– І все ж, не дратує надмірна увага фанатів. Коли, до прик­ладу, закидають «есемесками», листами, набридають дзвінками…

– Зізнаюсь, є таке. Фанати звідкілясь довідуються номер мого телефону й пишуть sms о четвертій ночі, після виснажливого концерту. Як борюся? Довелося змінити номер телефону.

– І часто вдавалися до такого радикального методу?

– Саме з цієї причини – лише раз. На щастя, нового номера ще не «відкопали» (сміється).

– Який найприємніший подарунок від шанувальників можете пригадати?

– Під час концертів отримую від своїх прихильників квіти, різні іграшки, інші дрібнички. Проте найважливіше, щоб вони дарували мені свою любов.

Зіркові секрети

– У вас дуже багато турів, величезна концертна програма, проте це не заважає вам зберігати життєрадісність та енергійність. Поділіться секретом?

– Насправді це втомлює, але я навчилася зберігати свою енергію, не витрачати її надарма. Останнім часом це доволі добре вдається, хоча раніше ін­коли не розраховувала свої сил навіть під час концерту. От коли виступала на «Таврійських іграх» (це, в принципі, був мій перший концерт на такому дій­стві), не зуміла розрахувати сили. Перед виступом я давала багато інтерв’ю, мене також сіпали через технічні проблеми. І коли вийшла на сцену, то зрозуміла, що мені важко співати. Ледве добула цей виступ до кінця. Зараз уже знаю, як поводитися, коли краще спілкуватися з людьми тощо. Доводиться дещо себе обмежувати. Проте сьогодні не вдалося. Бо це Львів, а я буваю тут не так часто, тож не могла відмовити у спілкуванні. Перед виступом поїхала на зустріч зі студентами, також мала декілька інтерв’ю. Але втоми на сцені не відчувала, бо це ж Львів (сміється).

– Чи допомагає у збереженні життєвої енергії східна філософія?

– У мене немає особливого ставлення до жодної філософії, але мені цікава філософія у сенсі розуміння культури того чи іншого народу. У мене власна філософія, як живу – це і є моя філософія, тобто моя творчість, спілкування тощо. А філософія лише допомагає, проте в жодному разі не повчає.

– Розставте пріоритети між творчістю та коханням?

– Так сталося, що в мене кохання та творчість зовсім поруч.

– Як любите відпочивати?

– Знаєте, тут потрібно сформулювати питання по-іншому: не як я люблю відпочивати, а як мені вдається (сміється). Ос­кільки надзвичайно щільний графік, то відпочиваю, як доводиться.

Розмовляла Оксана Жила, «Львівська газета»