Олександр Бик / Місто

Я ненавиджу місто через те, що тебе тут нема,

Я ненавиджу долю за те, що вона розлучила.

Я засуджений Богом: це місто - холодна тюрма,

У якій одягають кайдани і спалюють крила.

І від болю різкого буває не хочеться жить,

І годинника стрілки завмерли на місці одному...

У самотні хвилини розірване серце болить,

А стриножені ноги шукають дороги додому.

Перелітні птахи переплутали гнізда і сніг,

У холодному місті вмирають останні надії...

Павуки-кораблі в’ють слизьку павутину доріг,

По якій іммігрують грабіжники і повії.

Відкриваю вікно – бачу лиш ворогів навкруги,

Стаю на коліна і шлю сто прокльонів до неба!

Я зруйную всі мури, порву на руках ланцюги

І клянусь найдорожчим, що я повернуся до тебе.