Олександр Бик / Втеча

Замало сили

Пережити ніч,

Нема натхнення, -

То уже й не буде.

Горять вірші,

Запалені від свіч,

А в душу лізуть

Незнайомі люди.

Облудний вітер

Стукає в вікно.

В пустій кімнаті

Я та чорні тіні :

Говорим мовчки,

Пошепки мовчим,

І щастя віднаходимо

В курінні.

Нема нічого, -

Лиш бездумний флірт...

Думки панічні

Ріжуть без наркозу :

На рани – сіль,

А у горлянку – спирт,

Що вбереже

Від стресу та психозу.

Останній намір

Спробувать піти,

Остання радість –

Це закрити очі,

Послати все та всіх

І назавжди

Сховатись від життя

У лоні ночі.