Фестиваль ДніпРок / «ДніпРок» VS. GBOB: 15.10.05, Дніпропетровськ

15 жовтня в Дніпропетровську пройшов регіональний відбірковий тур всесвітнього рок-фестивалю The Global Battle Of The Bands (GBOB). Там таки того ж дня відбувся й фестиваль ДніпРок, де грали, за сміливою двозначністю одного з організаторів, «мало не всі живі колективи Дніпропетровська».

Обидва фестивалі проходили у клубі «Пілот», open air. Властиво, GBOB розігрівав ДніпРок. Оригінальною була система оплати розважального заходу. Відвідувач міг вибирати: або сплатити за вхідний квиток, або прослухати чотири молоді команди-учасниці GBOB. В другому випадку слід було прийти трохи раніше. Таким чином, кожен глядач міг визначитися, здоров`я йому дорожче чи гроші.

Перше, що кидається у вічі — велика різниця в рівні виконавців двох фестивалів. У Дніпропетровську за останнє десятиріччя розвинулася потужна рок-школа. Таку в регіонах зараз приписують хіба що Львову чи Харкову. В основі дніпропетровських музичних традицій стоять кілька яскравих груп. Всі вони звучали на ДніпРоку. А от Глобал Бетлу жадібні дніпропетровці хорошої музики зажилили, таки так, зажилили. І кількісно і якісно. Обійдеться Європа. Справді, чомусь на Фестиваль Європейського Рівня з більшою охотою зголошуються зовсім молоді групи. Зараз би їм репетицій і репетицій. Все-таки будь-якій групі варто згаяти трохи часу на посидіти в гаражі. Щоб принаймні зіграти до-мажорну гаму незгірше від непогамовного ведучого цих двох фестивалів. (До речі, ведучому теж не завадило б посидіти в гаражі. А ще краще — у ванній. Щоб там наспіватися під душем досхочу і не відбирати хліб у виконавців. На концертах зазвичай і без ведучого є кому поспівати).

І навпаки, старі й успішні команди не хочуть платити гроші за химерний шанс перемогти десь у Лондоні. Наприклад, Антон (іДМГ) сказав, що його група не бачить сенсу в платних фестивалях взагалі. Андрій Хорсєв з колишньої дніпропетровської групи Кінза спробував пригадати, як почувався на початку своїх музичних експериментів. Він припустив, що для молодого колективу ці гроші окупаються. Гарна сцена, якісні інструменти…

…І право виступити без попереднього надання демо-запису, додамо від себе, бо дійсно, з цього боку на конкурсі панувала цілковита демократія. Всіх демонів випустили. З приводу останнього аргументу заперечень нема. Не кожна молода група витримує етап прослуховування демо-записів, а до глядача хочеться всім. Щодо гарної сцени можна посперечатися. В Україні достатньо фестивалів з суперновітнім звуком. А щодо інструментів — то й взагалі казати нема чого. З якими тарілками прийшов, такі й відвалюються.

З відвалюювання тарілок, властиво, і почалося. Група …in Struggle for…. Троє хлопців — бас, гітара, вокаліст за барабанами. Співають англійською. Звучить це загалом юно, протестно і гаражно. Представник компанії звукозапису Ремі-Рекордз заявив, що якби не було Металіки, ця група піднялася б на вершини слави.

Що відпало далі? Далі відвалився плакат спонсорів. Ми не забобонні, але… Саме цим ознаменувався виступ другого учасника конкурсу, групи Абсент.

Абсент уже має близько шестидесяти прихильників. Зовні це кольорова, барвиста група (мабуть через це ведучий скороспіло приписав їх до рок-н-ролу — демок жиш ніхто не чув!) З діловитою дюймовочкою на вокалі. Стиль, здається, ще трохи невизначений, втім у піснях є щось спільне, а саме: у кожній по зірці. Загалом — теж тінейджери (тінейджерами ми тут і надалі будемо називати всіх, хто не подолав віку Авріл Лавинь). Ніколи не знаєш, що з них виросте.

Коли вийшла третя група — сумну цікавість викликало тільки одне: і що ж відвалиться далі? Відвалилася сама група. Причому не раз. Шабля Бо, у якої і пісні начебто нешаблонні, починала тричі. Щоразу повідомляючи, що досі був саундчек. Якби до родзинки, та ще трошки репетицій, можна було б прислухатися.

Останніми учасниками дніпропетровської версії всесвітнього рок-фестивалю стали Red Wolf. В минулому житті група називалася Прорези, але в новій інкарнації вони народилися хокеїстами, вчать дітей ганяти шайбу і часто плутають концерти з роботою. Саме вони стали переможцями відбіркового туру. Вокаліст на то з помітним сарказмом заявив «Ну, ребята, не ожидаааал». Воно й правда, Red Wolf мали значну перевагу перед суперниками. Тому що у них не відвалилося взагалі нічого!

А співають вони всяке-різне: то трапиться виразне кантрі, то якісь вокальні вправи одинокого монгольського пастуха під медитативну мелодію в дусі ранніх Пінк Флойд, то щось стилізоване під руську народну… американці та й годі. Після цього всього ДніпРок виглядав приблизно так: ну що, з Європою ми розібралися? А тепер можна й по-справжньому вжарити!

Почалося з тих же Прорезей. Хлопці чулися трохи кумедно в ситуації, коли на сцену доводиться виходити двічі підряд і щедро жартували на цю тему. А далі — почергово один за одним — Тайн-Ши давали собі раду зі своїми синкопами, тракторами і вуйками (а мені зараз найбільше подобається пісенька з дивним рефреном «потому что я сыр…»), Гръ. Топинамбур був хоч і не сиром, зате і йодом, і йадом і афтаром, у них цілий загін кумедних персонажів. Вистрибували по сцені так, що пустила б не тільки «Таня», але й вахтерка в гуртожитку, під їхні кумедні пісні в ритмах міських танців жваво стрибали і змерзлі слухачі. Вертеп обдарував порцією адаптованої етніки: чумацькі пісні, різдвяні пісні тощо. А також порцією власних пісень, адаптованих під етніку. Мені подобається етнічна музика, коли вона максимально наближена до оригіналу. Або, якщо це обробка, то вона має бути надзвичайно неординарною, замішаною на несподіваних поєднаннях стилів. Вертеп зупинився десь посередині, там, де є небезпека скотитися в шароварництво. Від цього поки що рятує вдалий вибір репертуару.

Сухий Острів — один з небагатьох колективів, про які я нічого не чула. Це стара дніпропетровська ватага, яка грає старі стабільні блюзи. Здається, до слухача вони тепер виходять нечасто, і тепер, при такій слушній нагоді, вже гарували на сцені, мов перед смертю. Один рядок з пісні мені, правда, зачепився іншим боком. «На трасі маленьке кафе / чекає кохання своє». Мабуть якось не так я сприймаю ідею чекання любові на трасі… Ще одні незнайомці для мене (вочевидь, рідше за інших їздять виступати на Днях міст) — Торба Ілюмінатор. Місцеві пояснили, що група грає щось схоже на руський рок. На руський рок воно було схоже хіба що віддалено. Ведучий пояснив, що група грає щось, схоже на реггі. На реггі це теж було схоже хіба що віддалено. Хто їх зна, мабуть ростуть.

Сахр — група, яка знає, що гітара — це музичний інструмент і що він не ударний. Виконують інструментальні композиції. Музика лаконічна. Нетривка, як ртуть, протікає крізь пальці, втікає від думки. Настрій існує тільки допоки вона звучить. Якщо Вам не пощастило і Ви прийшли на концерт глухі, то й тоді з реакції глядачів змогли би все про них зрозуміти. Я досі не бачила, щоб хтось проривався під сцену з метою торкнутися на виході чувака, звичайного чувака, який ще не скоро пошиється в модні зірки, який живе собі в тому ж місті що й ти і ходить вулицями поки що без охорони! Або щоб дівчата для таких влаштовували фан-стриптиз при температурі 5 градусів за цельсієм.

Найочікуванішими були, звісно, іДМГ. Мало того, що їх чекали п’ять років, ведучий ще й оголосив їх помилково першими. Хлопці, мабуть, навіть мінералочки не встигли попити, згідно райдеру, побігли до сцени… А поки добігли — гоп! — а там вже інші грають… Але зрештою прийшов і їхній Час Хедлайнерів, і вже тоді іДМГ повністю винагородили дніпропетровців за очікування. Між піснями в характерній для цієї групи уривчасто-чеканній манері, Антон звично розважав нарід. То пантомімічними пародіями на велику поп-зірку, то викликанням із залу потенційних персонажів власних пісень. Час від часу Антон просив підняти руку то присутніх в залі Русланів, то тих, хто ніц алкогольного за день не пив, то кіноакторів, а то швейцарських баронів. І того, й іншого, і третього в Дніпропетровську потрошку, але знайшлося. На цьому все. В Лондоні з такими тенденціями ховати сало маємо всі шанси зганьбитися. Можемо тішитися. Якщо сутність українця справді полягає в «як не з’їм, то понадкусюю», національну ідентичність збережено бездоганно.

Fish, UAmusic