Карина Тумаєва / Плач

Нам усім слід заховати голову у пісок,

Щоб відчути розраду так, як це відчувають страуси,

Бо вони дійсно знають, що таке гріти свій мозок

Розпеченими мушлями мертвих слизьких молюсків.

І в цьому житті все так само абсурдно,

Бо коли раптом доходиш до пріви, чи то берега

Такого собі безмежного океану, що хочеться

Впасти на розпечений пісок, плакати у нього,

І тоді океан дедалі солонішатиме

Від твоїх... Невдалих... Спроб... Пізнати... Істину...

Але в таких безнадійних ситуаціях

У своїх психопатичних нападах

Ніхто. Не. Розпізнає. Шляху. До. Пекла,

де під піском ще ворушаться трупи

мертвих слизьких молюсків,

Нагріваються під сонцем і гріють мозок страусам,

Що ховають голову у пісок,

Коли бачать небезпеку,

Бо просто хочуть уникнути стресу,

Спостерігаючи власну смерть...