Тарас Білка / Що ти знаєш про янголів?
Вони сиділи за звичною стійкою у звичному барі. Вони пили черговий келих пива. Один з них – новачок у янголах, інший – старий, багато побачивший алкоголік, який пішов на пенсію за вислугою, але якого виперли з неба. Переважно він щось казав, інший покірно махав головою, щораз поглядаючи на годинник та допиваючи своє пиво. Перший був одягнений у старі джинси, секенд-гендівські кєди та кофту від піжами, інший – у білий костюм, за спиною у нього випирали два рівно складені крила.
- Синок, що ти взагалі знаєш про янголів? Що ти можеш мені сказати про цю роботу? Я працював старшим янголом, коли ти ще був живою людиною. Коли мені пропонували, я без вагань змінив професію гопніка на професію янгола, хоча іншого вибору в мене не було. Що ти знаєш про янголів? Це не криласті створіння з німбами на голові. Ти повинен знати якими були янголи у мій час. У мій час янголом було бути крутіше ніж байкером. Янголи били морди всім. У янголів були найкрутіші тьолки. Янголи – це особлива каста, вони не їдять консерви в томаті і не люблять секс з презервативами. Таким був і я. А що ти? Що ти знаєш про янголів? Знаєш яким був я? Я постійно запивав водку портвейном, у мене були найкращі проститутки, яким я ніколи не платив, я ніколи не мив крила хед енд шолдерсом, навіть коли в них заводилися воші, я ніколи не платив грошей за туалет у людному місці, якщо мені хотілося стяти – я стяв, я міг ригати у тролейбусі і трамваї, я ніколи не їздив на таксі, я завжди ходив пішки, якщо у нас були мобілки – то без блютузів, якщо я грав у карти – то на великі ставки, якщо я за щось брався – то вів справу до кінця, я той, у кого з'явилася перша касета з німецьким порно, але я ніколи не дрочив на моделей з плейбою, я ходив до перукарні лише тоді, коли моя шевелюра від бруду перетворювалася на дреди, я ніколи не читав ранкової преси, я ніколи не дивився голлівудських фільмів, на моїй машині ніколи не було американських спойлерів, я ніколи не паркувався на платних стоянках, якщо я ходив до басейну, то я неодмінно пісяв у воду, якщо я ходив у кіно, то ніколи не мив руки перед споживанням поп корну, я любив картоплю в мундирах з мойвою, я ніколи не їв запакованих у Китаї анчоусів і кальмарів, я перший серед янголів, хто зробив собі тату, я перший на небі почав продавати маріхуану і кокаїн, я, будучи янголом ніколи не відвідував церкви, я той хто слемав і тряс хаєром навіть під проповіді і госпел, мене вигнали з неба за шури-мури з санітаркою у військовому шпиталі, зрештою я заклав у ломбард свої крила, бо в мене був бодун і не було грошей на пиво. А що ти знаєш про янголів? Подивись мені в очі. Що ти там бачиш?
- Лінзи?
- Синок, ці лінзи я виграв у карти. Коли мені було в падлу йти на роботу, я виходив на проспект з гітарою і грав пісні з радянських фільмів. Ти знаєш що таке вихідні? Ні, ти не можеш цього знати. Все моє життя було як вихідний, я ніколи не мав трудової книжки, я ніколи не переймався через гонорари, та що там казати… я єдиний, хто міг заховати так ганджубас між крилами, що жодні спецслужби його б не знайшли, я ніколи не носив годинника, якщо я дзвонив баригам, то вони брали трубки, якщо я забивав кальян, то так, що заздрили всі турки разом з ямайцями кубинського походження, якщо я сідав за рояль у барі, то всі знали наперед що я гратиму Боба Марлі, я ніколи не мав водійських прав, але я завжди їздив не створюючи аварійних ситуацій, навіть будучи в гівно бухим, мені не надходила пенсія, бо я не знаю що таке пенсія, я ніколи не святкував своє народження а на Новий рік н6е підірвав жодної петарди, я ніколи не дивлюся привітання президента, якщо мені набридав тєлік – я його жбурляв прямо з вікна, а моєю улюбленою справою на небі була гра у великий теніс. Я був не просто янголом, я знав що таке свобода. А ти знаєш? Що ти взагалі знаєш про янголів?
- Мені час іти…
- Отак ти мені кажеш? Ти я бачу взагалі тупий… у цьому барі серед усіх цих створінь є єдиний по-справжньому трушний янгол. І це – я. Ну ладно, візьми мені ще пива та йди під три чорти…
- Але гроші…
- Так, їх нема. І тебе це турбує. Мене це не турбувало, тому я заклав свої крила у ломбард і тепер, аби їх викупити, змушений встановлювати домофони. Але нічого, ще пару місяців і я повернуся на небо. І я вам покажу як працюють справжні янголи. А на сьогодні досить з тебе інформації, синок. Тепер принаймні ти знаєш про себе хоч щось, хоча я не впевнений що ти такий. Хоча б тому, що від мене ніколи так не пахло як від тебе, я ніколи не штопав шкарпетки і ніколи не користувався антиперспірантом. Але і п’яний я ніколи не літав. Ну а ти лети, тобі вже час, тільки дивись не розбийся… об свої мрії про кар’єрний зріст та хмари…