Женчик Журер / КТШ

Камінь не робить бруду,

Але і не робить плоду.

Сиджу, ностальгуючи

Печивом «Соломка»

Біля Держпрома входу.

Здоровоніжна зелень,

Зрізана ‘лектрокосою,

В’яне на сонці тихому,

Пахне солодкоприємно,

Мов би самою тобтою.

Ти ж у бетоннім мурі

На примусових роботах –

З восьмої до вісімнадцятої,

За невелику платню,

Але у великих клопотах.

Ради чого ці гроші,

Коли їх дістати тяжко?

Хіба за них можна

купити здоров’я?

Або з ними бути краще

Аніж зі мною поряд?

Відповідь має питання.

Можливо, наша любов

Варта того, аби

Зватись палким коханням?

Вогке повтря ззовні,

Промінь мліє в безодні.

Бодай не проспати

Той час, коли ти

Вийдеш до мене сьогодні.

Може, було б не сидіти

Біля Держпрома входу?

Але тьмяний запах

Покошеної трави

Нагадує твою природу, -

І в оці спливає пасмо

Чорняве і сильнопахуче,

Стан твій ніжнотоненький

Либонь ще раз торкнутись –

Знов запече болюче

В серці любові рана,

Зроблена ненавмисно,

Бо там на небі

Хтось об’єднав нас

Коханням білочистим.

13.05.08 13:30