Дмитро Лазуткін / CUBA LIBRE

Дмитро Лазуткін відсвяткував своє 30-річчя на Кубі, проїхав близько 2 тисяч кілометрів автомобілем. Як наслідок - з'явилися ці вірші.

**
країна у якій всі танцюють - не спроможна
                                                      на відчай
і на будь-які пропозиції тут відповідають - так
бо на старому кадиллаку можна їздити вічно
тож навіщо в такому випадку новий кадиллак

і постійне завтра - «маньяна»
і прекрасний Че на портретах
і хмари котрі вперто оминають Гавану
все ніби доводить - життя це знайомі сюжети
які легко змиваються хвилями океану

тож пий свою колу з ромом - куди поспішати?
далі вже не втечеш
та й втеча - химера
коли світанки мов допінг а жінки як цитати ...
гуантанамера
               чіка
                 гуантанамера

**
запах неба і колір вітру -
тут збреше будь-яка фотографія...
і тільки ром ідеально витриманий
міцний мов західна демократія...

купуючи кокс за ціною кокосу
кокоси ж збираючи з пальм камінням
я уявляв як дивилися б косо
мої земляки й почувався винним

вони ж бо так чітко все усвідомлюють :
фінансову кризу котра - всесвітня
бійки в парламенті лажу з законами
хеллоуїн зранку першого квітня

і ніби у мене лише все просто
і вітер погойдує пружні стебла
тому що свобода це завжди острів...
мохіто - холодний
а море - тепле

**
сальса ніби вічне літо
тішся серденько моє
а боніта є боніта
добре що боніта є

її стегна ніби хвилі.

як тримає це земля?

два дайкірі дві текіли
ще мохіто ще дайкірі...
рому! водкі! знов текіли!!!

плач печінонько моя


**
вона зачісується і каже - тут всі ковбоями
почуваються
і зависають п‘ючи над прірвою...
і зазвичай
такі як Че гинуть героями
а такі як Фідель правлять країною

і коли кожна лярва хоче тебе наїбати
і коли кожен френд розраховує на твої статки
краще спокійно жити ніж радісно помирати
коротше плати податки і не тринди - плати податки

бо форми жінок - до певного часу звабні
але не варто говорити з ними про переваги вірності
та серце Іісуса яке недооцінюють православні
наполягає на справедливості

та і я не знаю дороги але їм взагалі
            все  - похуй
і життя вигинається з майстерністю кобри
і любов таки пробачає раптові похибки
і всюди добре
            тому що
                       усюди добре

**

слово «ембарго» - дуже погане
через ембарго ми всі бідні
це тобі скаже кожен кубано
включаючи неповнолітніх

тож нехай та америка йде подалі
ситій свині персональне корито

якщо для когось
джордж буш - генацвалє
для інших він геноцидіо

власне про це написано всюди
а не лише в офіційній пресі...
та доки танцюємо - ми - люди
стверджує чіка за десять песо

і ціну збільшують її рухи
і власне що вже ти тут зарадиш
лише усміхнешся -
          коли здійнявши руки
вона крикне зранку -
                   privet tovarish!

**

Че Гевара з бейсбольною бітою
Че Гевара з вогнем в очах...
А чого ще очікувати відїжджаючи в Санта-Клару?
Історія революції записана на полях,
записана між рядків.
Ми любимо Че Гевару! -

кажуть вони і сподіваються звідси подалі
звалити куди-небудь, за Мексиканську затоку.
Тому що ідеологія і економіка - дві сторони однієї медалі,
де велич республіки - з одного, а ніщотність - з іншого боку.

Отже, бався скільки завгодно своєю романтикою,
розмовляй скільки хочеш зі своїми мертвими рибами.
Доки білі хмари збираються собі над Атлантикою,
доки жовте сонце палає собі над Карибами.