Тетянка Грабовець / Спортивний Клуб Армії

29 листопада відвідувачі відомого у місті Чернігові пабу Варенікс мали змогу потрапити на презентацію літературно-музичного проекту «Спортивний клуб армії». Виник він восени минулого року, внаслідок співпраці харківського письменника Сергія Жадана та популярної харківської ска-групи «Собаки в космосі». Результатом цієї співпраці став запис повноцінного аудіоальбому, котрий усі бажаючі могли купити на вході до пабу.

Композиція вечору складалась із двох частин. Насамперед, виконання Сергієм Жаданом своїх текстів на музику гурту. А друга – власне виступ «Собак у космосі». Гурт виник ще у 2000 році, їх музика поєднує у собі різноманітні стилі: ска, реггі та панк. Такий вдалий мікс вражає, тексти ж варті окремої розмови. Гурт співає українською, російською, англійською та французькою мовами. В репертуарі бенду є як і ліричні пісні про кохання, так і пародійно-жартівливі хіти.

З огляду на те, що у день приїзду гостей у місті також відбувався КВК – люди зробили вибір на користь останнього. Впевнена – вони втратили багато! Сам Сергій помітив не дуже велику армію прихильників, але наголосив на тому, що кожній людині того дня вони зможуть приділити більше уваги. Ми прийшли до пабу біля сьомої години. І одразу ж були неприємно вражені звісткою про те, що прес-коференція вже закінчилась. Бідним журналістам залишився лиш один вихід – благати піар-менеджера заходу провести нас до гримерки. Приємно вразило те, що вся дружня компанія поставилась до нас дуже чемно, запропонувала сісти, і створила надзвичайно теплу атмосферу для бесіди. І от, опинившись один-на-один із цим генієм пера, ми були спантеличені його простотою та привітністю. Коли готувалась до інтерв’ю, перечитала безліч статей про цього видатного митця. І вже знаючи основні життєві події та особисто перечитавши майже всі твори письменника, не хотілось ставити банальні питання про сімейний стан або творчих наставників митця. Я мала за мету дізнатись якісь невеличкі таємниці, пізнати тонкі душевні грані цієї людини.

Мушу сказати пару слів для людей, далеких від сучасної української літератури. Сергій Жадан – автор багатьох поетичних збірок, переможець всеукраїнського конкурсу Книга року (2001, 2006 рр.), перекладач із німецької, польської, білоруської та російської мов. Згодом і автор прозових творів – у 2004 році вийшов його перший роман «Депеш Мод». В минулому – викладач Харківського Педагогічного Університету ім. Г.Сковороди, сьогодні – активний діяч, ініціатор різноманітних акцій, проектів та просто цікавий чоловік.

Розмову із паном Сергієм ми почали з цитати. Тетяна: В одному інтерв’ю Ви сказали, що функція літератури – приносити задоволення від процесу читання. Коли пишете, чи задумуєтесь над тим, як це можуть сприйняти читачі, чи просто вільно висловлюєте свої думки?

Сергій: Ні, я особливо над тим не замислююсь. Звичайно, намагаюсь уникати якихось жорстоких сцен, аби не травмувати читачів (посміхається). Але в основному це все те, що в мене в голові.

Т: Чи бували у Вас проблеми із видавництвами, цензурою? Сьогодні дуже часто можна спостерігати, як деякі твори просто не допускають до широкого загалу.

С: Та начебто ні… Мене бояться напевно (посміхається). Хіба що були деякі проблеми із видавництвом у Росії.

Т: Ваші твори розраховані на молоде покоління читачів?

С: В мене немає чіткої межі – оце я пишу для підлітків, це – для когось іншого. Просто так виходить, що на моїх презентаціях та виступах частіше можна побачити молодих людей.

Т: Зображуючи життя занадто правдиво (прим. - у своїх творах автор торкається проблем наркоманії, проституції), не боїтеся, що це може травмувати деяких Ваших молодих читачів? Ви давали своєму сину (зараз йому 12 років) читати Ваші твори?

С: Він їх проглядав, але не читав. Звичайно, для нього буде краще спочатку почитати Достоєвського. Але моє йому зараз і нецікаво. Я думаю, для дитини 12-ти років більш цікаво почитати про принців та фей, ніж про наркоманію та проституцію.

Т: Що вплинуло на ваш перехід від поезії до прози?

С: Просто з’явились речі, які не можна було виразити за допомогою поезії.

Т: Ваше ставлення до сучасної української музики?

С: Дуже позитивне! У Харкові багато гарних груп. От, наприклад, «Собаки в космосі» (показує на них рукою). Потрапивши на їх концерт, ви обов’язково зрозумієте, що не шансоном єдиним мають повнитись радіоефіри нашої молодої республіки, що радість життя може і мусить виявлятись не лише в тягучих тюремних куплетах. Із відомих на всій Україні виконавців – подобається останній альбом Карпи.

Т: Ви любите вирушати у подорожі на довготривалий час. Не набридло? Більшість людей після 30-ти мріють про те, щоб посидіти перед телевізором, відпочити…

С: Та ні, не набридло. Хоча я теж дуже люблю повалятися вдома і подивитись тєлік. Ти вже звикаєш до того всього, налаштовуєшся на певний ритм – а втративши це, дуже важко до того ритму повернутися. Із подорожами пов’язано дуже багато ситуацій. Вони привносять цікаву різноманітність у життя.

Т: У багатьох творах фігурує залізничний вокзал, як важливий для Вас місце та спогад дитинства…

С: Так, то є знаковим для мене. Просто наші вокзали вміщають у собі все, аби почувати себе спокійно і впевнено. Ти впадаєш у цей транспортний транс і не можеш його позбутись.

Т: В романі «Anarchy in the UKR» Ви розповідаєте, як ще малим відвідуєте футбольні матчі. Чи збереглась ця прихильність до сьогодні? За яку команду вболіваєте?

С: Так, я фанат, прихильник футболу. Вболіваю за «Металіста». Але в фан-сектор не ходжу, мені там насправді нецікаво. Вони стоять із шаликами, приходять лише для того, аби поспівати, покричати. На трибунах зовсім інша публіка.

Т: Сутички трапляються часто? Берете в них участь?

С: Взагалі, харківські фанати мирні. Особисто я такої атмосфери, як у нас, не бачив ні на одному стадіоні України. Дуже велика підтримка, і це відчувається. Особливо, протягом Євро кубків, як наприклад, останній, на якому було 40 тисяч людей…

Т: Ви зараз викладаєте в університеті?

С: Я звільнився. Часу немає. Важко стало це все поєднувати. Якщо ти серйозно цим займаєшся, повинен узгоджувати свій графік із керівництвом. Маєш постійно пояснювати своїм студентам, що ти до них прийшов не як письменник, а як викладач. І що вони МУСЯТЬ вчити твій предмет.

Т: Що будете робити, якщо настане день, коли Ви зрозумієте, що більше не хочете з цим мати справу? Що, окрім літератури, Вас приваблює?

С: Садівництвом буду займатись, квіти вирощувати (сміється). Але ж у мене є професія, і я поки що не збираюсь закінчувати цим займатись. Мені це подобається.

Ми побажали Сергію та гурту «Собаки у Космосі» творчого натхнення, запросили відвідати наше місто у майбутньому. А після концерту ще довго не могли відійти від того шаленого драйву та позитиву, що ним вони заряджали людей під час виступу.