Іван Аксьоненко / "Нема"

ти знаєш,я й досі тебе кохаю...

ти зникла,тебе немає...

я тут...

і згадую:

тебе в обіймах я тримаю

в останнє чую твоє "мабуть"

в останнє твій аромат навколо чуть...

і кров..усюди кров...

"мабуть" кінець...

кінець...ти згинула моя любов...

і тільки гнів та злість навколо мене!

і тільки ти ніколи більш не поцілуєш мене!

і тиша...із плачем тиша...

лиши усе що тут ще є...

лиши...її немає...

я вбив убивцю твого?

і що мені з тОГО?!

тебе нема!

НЕМА ТЕБЕ!

хто мене зрозуміє і обніме?

кого я вічно?!

кого я вічно буду цілувати?!

і тіні - твої...

і зорі-очі - теж твої...

і навіть місяць-білі коси...

усе у світі твоє,навіть роси....

і обіцянка що дав тобі тоді я?

куди поділась вона?зникнула...

і ти з'явилась...

і лиш щось не твоє сказала...

забудь...

забудь,я загубилась...

нема тепер мене...

і це остання наша зустріч...

ти зникла...

а журба лишилась...

усе загинуло для мене в світі...

усе загине хай...

щоб й сонця не лишилось...

усе на світі то ніщо..

коли моє кохання за вітром в невідоме віднесло...