Іван Аксьоненко / "Троянди"

горішком голова моя розлітається,

до тебе,єдина,звернутись лишається.

чи можеш ти мені відповісти

на усі мої запитання?

чи занадто ненависні

мої до тебе прохання?

чуєш,вітер голови уносить?

бачиш,то моя летить десь досі?

у трояндах яскраво-червоних,

у помилка тобою і мною скоєних

живе красуня

наша любов,

живе похмура

наша журба,

живеш ти..живу я...

Чуєш?ГУКА!

Гука вона нас!

тож нумо пішли.

пішли,це вже близько.

я впав..мене загубили...

ні..мене просто лишили...

троянди яскраво-червоні тоді розквітали,

троянди цвіли,а ми ще кохали.

ні темряви в серці,

ні задумів чорних

тоді ми ще не мали.

троянди цвіли,а ми ще кохали...

троянди зів'яли,

зів'яло й кохання.

троянди зів'яли,

зник я

і зникли прохання.