Анна Вовченко / Федеріко Ґарсіа Лорка. Естамп неба

У зірок

Нема нареченого.

У зірок! - А які ж то красуні! -

То й чекають, що, може, коханець

Відвезе їх колись до Венеції,

Ідеальної.

І щоночі, до ґрат упритул -

- Небеса ж ви, у тисячі поверхів! -

Все гукають закохано в темряву,

В океан, де самі й захлинаються.

Зачекайте ж, дівчата, до смерті

До моєї - одну по одній

Вас тоді я викраду з неба

На коні своєму, з туману.