Гурт мандрівних дяків Вертеп / «Зараз ми граємо ф`южн, якого в країні не грає ніхто»
8 березня в клубі «ПроJazz» дніпропетровський гурт «Вертеп», презентувавши свій 4-й альбом «віршОспіви», відзначив 8-річчя колективу. Для музики 8 років - термін чималий, оскільки в наші дні зміни відбуваються все швидше і ступінь їхнього впливу на все, до чого ми встигаємо звикнути, збільшується в геометричній прогресії... Для того, щоб обговорити деякі аспекти творчого минулого, сьогодення і майбутнього «Вертепу», ми зустрілися з керівником колективу Тимофієм Хом‘яком.
8 років - термін досить серйозний. Що змінилося, що залишилося і чого група досягла за цей час?
По-перше, професіоналізму. Зараз колектив складається на 80% з професіоналів і нам сьогодні стало значно простіше доносити до слухача ту музичну форму, яку ми хочемо.
Це внутрішній бік. Чи є думки ззовні, з боку публіки?
Про це судити важко, оскільки за ці роки кількість наших слухачів навряд чи серйозно змінилася. Спробую пояснити: у кожного нашого альбому є свій власний слухач. Так уже склалося, що з кожною новою платівкою ми частково або повністю втрачаємо стару аудиторію і знаходимо нову. Кожен альбом - це нова форма. І кожного разу нам кажуть, мовляв, «хлопці, так робити не можна, ви стрибає з крайнощів у крайнощі». Тому найкраще думку ззовні висловлять люди, що були на концерті. Я би не став узагальнювати те, що чув від них - надто мало часу минуло, треба трохи почекати, поки прийде розуміння, було це цікаво і потужно, чи ні.
Озирнувшись назад, ти можеш коротко описати основні етапи становлення групи?
У 2001 році ми з'явилися в Дніпрі з першим альбомом і непогано так пошуміли з піснями на кшталт «эй пес, не ходи за мной, подними хвост трубой, мне нечем тебя накормить, но, если хочешь, могу накурить»... Тоді це було модно і популярно. Більше того, нас крутили одразу кілька радіостанцій - як у Дніпропетровську, так і в інших містах України. У нас почала складатися своя аудиторія, ми потихеньку стали потрапляти і на ТБ, але тут, через 2 роки, ми несподівано для всіх випускаємо диск народних обрядових пісень. І нехай форма була своєрідна - і реггей, і рок-н-рол, і ще купа намішано стилів, - але це були народні пісні. І нарід, який слухав наші пісні, скажімо, «растаманського» періоду, цей поворот не сприйняв абсолютно. Пішли смішні пересуди про «денежку», «націоналізм» і «претензії на патріотичну творчість». На сьогодні стан «Вертепу» в дніпровській музичній тусовці можна охарактеризувати, як «свій серед чужих, чужий серед своїх». З одного боку, та публіка, що любить т.зв. «Харківський рок», не сприймає нас через велику кількість українського контексту, фольклору. Ті, хто любить фольклор, Шешори і взагалі всякі етнічні штуки, не вітає наші експерименти з якими-небудь фанком або ейсід-джазом. Віддаючи на радіо якісь нові треки, які ми давно сприймаємо, як власний стилістичний ф`южн, ми вже не дивуємося, коли чуємо слова: «що б ви не грали, це все одно етно-музика». На який-небуть джаз-роковий прохід все одно клеїться ярлик «етно». А, між тим, ми працюємо з серйозними джазовими музикантами, які не тільки Україну з Росією об'їздили, але й у Європі бували.
Що змінилося в підході до роботи всередині колективу?
Так чи інакше, ми спочатку намагалися перебувати в українському мейнстрімі. Наш 2-й диск «Підпілля» свого часу потрапив у топ-100 кращих альбомів України. «Вертеп» почали згадувати поряд з такими групами, як «Гайдамаки» і подібними. А ми хотіли бути популярними, як «хтось іще».
Прагнення до популярності плавно поступилося місцем реалізації ваших власних музичних інтересів?
Грубо кажучи - так. Важливо відзначити - не музичних, а пісенних. Музика і тексти для нас завжди були нерозривними складовими творчості. Ми дуже вибагливо ставимося до текстів. Крім іншого, ми робили звукові доріжки до книг, фільмів та телепрограм. Нас завжди це цікавило.
Як ти вважаєш, що сьогодні відбувається на українській сцені, якщо говорити не про ТБ-попсу, а про живу музику?
Це питання, мабуть, не до групи «Вертеп», а вже до МА «Арт-Вертеп»... На мій погляд, тенденції української сцени кльові й дуже правильні. Поняття «української групи», що використовувалося ще 5 років тому, відпало. Істерія (як зі знаком «плюс», так і негативна) навколо штампа «зроблено в Україні», вже, слава Богу, минула. Групи красиво і цілком закономірно «ділять» своїх слухачів, ту аудиторію, яка істотно зросла за останні роки в культурному плані. Ситуацію, що склалася, я вважаю чудовою як для музикантів, так і для слухачів.
Прес-реліз побіжно згадує про вашому більш-менш серйозному українському турі ...
Ну, на тему серйозності я би посперечався...
Добре, тоді розкажи про масштаби.
Гарантовано підтверджені 10 міст. Але ж тур, сам по собі, визначається не кількістю міст, а все-таки залами, в яких ти виступаєш. Думаю, що практично у всіх містах на наші концерти буде приходити по 100-200 чоловік... Але нас це не напружує - зате це буде наша публіка, яка розуміє, куди і навіщо вона прийшла. 12-го квітня презентація в київському клубі «Чешірскій кіт», крім альбому покажемо барвистий і весняний відео-кліп.
Тобто ви не очікуєте нікого нового?
Ні, так теж говорити не можна. Скоріше, ми чекаємо на підготовлену аудиторію.
Що входить в твоє розуміння «підготовленості»?
Як я вже казав, часи змінилися. Це раніше, коли живі концерти були подією загальноміського масштабу, люди могли прийти на «невідомо що». Сьогодні світ пішов від такого споживання музики. Для того, щоб зрозуміти, потрібно чи ні відвідувати той чи інший концерт, у людини повинна скластися думка, що спирається, в першу чергу, на її власні смаки, а не на абстрактну інформацію, нав'язану їй мас-медіа. Для того, щоб ці смаки у нашого теоретичного слухача сформувалися, ми викладаємо альбом в інтернет із необмеженим доступом – якщо комусь це цікаво, він може абсолютно спокійно скачати «віршОспіви» з нашого сайту, а також із багатьох інших джерел, які погодяться посприяти нам в плані розповсюдження інформації та лінків...
Так, часи не тільки диктують свої умови, але й пропонують нові способи реалізації ідей. Способи, про які 8 років тому ви, як і всі інші, навряд чи могли б навіть подумати... Учорашній день - на те й вчорашній. Чим живе «Вертеп» сьогодні?
В даний момент в роботі перебувають відразу 2 нових альбоми і ще 2 - в найближчих планах. Причому ті, якими ми зараз активно займаємося, можуть вийти вже в цьому році. Один з них можна назвати поверненням до витоків «вертепівської» музики, з якою нас знає більшість дніпропетровців - ми робимо такий собі саундтрек до серіалу про початок XX століття... Там фігурують і Махно, і Григор'єв, і інші батьки-отамани нашого Східного регіону. Гостьовий склад буде дуже різноманітний: на скрипку ми запросили єврея, на балалайку - росіянина, підспівають бабусі. Ми запізнилися з співпрацею над серіалом «Махно», але цей альбом, як мені здається, повинен лише дочекатися свого кинорежиссера. Пісні всі авторські, але стилізація вийшла дуже вдала - там є і полкові оркестри, і пісні солдатів, які повертаються з Першої світової, і пісні дівчат, які проводжали своїх хлопців воювати незрозуміло за що...
Другий альбом з робочою назвою «Безсоння» теж авторський, але значно сучасніший. Без тіні хвастощів можу сказати, що зараз ми граємо ф`южн, якого в країні не грає ніхто.
Чим іще «Вертеп» відрізняється від інших українських гуртів?
Як мінімум тим, що навіть пройшов напередодні 8 Березня концерту ми на 100% так і не знали, в якому складі будемо виступати. «Вертеп» не є статичним колективом, це, скоріше, народний театр, в якому всі постійно змінюється: маски, актори, стилі, вектори і т.д. Кожен концерт - це сюрприз як для публіки, так і для нас самих.
Завіса, що ховала сюрпризи, для місцевої публіки минулої неділі була трохи піднята. Що ти можеш сказати тим, хто прийде на ваші концерти в інших містах?
Нам завжди цікава думка нашого слухача. Тому я можу попросити всіх, хто нас знає або чув про нас від друзів-товаришів - скачайте наші «віршОспіви», послухайте їх, розкажіть про них усім, кому це може бути цікавим і поділіться з нами вашою думкою на найближчих концертах!