Артем Полежака / «Я не вважаю себе поетом»
Над його віршами можна сміятися, можна і плакати, але, швидше всього, від сміху. На Гуляйполі йому не дозволили брати участь у слемі – боялися, що усіх переможе. Сьогодні розмовляємо з багаторазовим чемпіоном численних поетичних слемів, веселим, лисим і трішки п’яним Артемом Полежакою.
Вам подобається жити в переїздах з Києва в Харків? Чи не простіше було б осісти в Києві?
А мене про це не питають. Мені доводиться їздити і все… не тільки з Києва в Харків. З Харкова я просто родом. А от тут вже живу два роки. Я тут працював. Потім не працював. Зараз я займаюся взагалі невідомо чим – складно окреслити кордони моєї діяльності…
Де ви працюєте?
Я працював на одній меблевій фірмі дизайнером меблів. Зараз я там не працюю, хоча іноді підпрацьовую.
А поетів зачепила криза? Як ви її долаєте?
Та ні, мене не зачепила криза. Як вона могла мене зачепити… В мене немає великого бізнесу, я не володію нафтовими родовищами…
Написання віршів приносить гроші?
Іноді приносить – це слем. От сьогодні буде слем. Буде розігруватись певна сума грошей. Як правило, ця сума невелика і вона часто пропивається. Ідеальним є варіант, коли ти в іншому місті виграв на слемі і в тебе потяг за півгодини – тоді ти не встигнеш їх витратити. Складно, бо перед слемом вже починаєш пити, і під час слему теж. Слем – це така дурна штука, що займатися нею тверезим просто нерозумно.
Не втомлює сама культура слему?
Втомлює. Я не можу вірші читати, коли я тверезий. У мене є дві фази: коли я тверезий і коли я п’яний. Коли я п’яний, то не можу писати вірші, а коли я тверезий, то не можу читати вірші. Тому мені доводиться, знаєте, маневрувати, як на лезі, між двома цими станами. Слем – це ідеальний для мене варіант, тому що на слемі можна пити, курити. Слем – це відпочинок.
За здоров’я не боїтеся?
Я вже багато років п’ю пиво і, звичайно, це відбивається на здоров’ї. Треба контролювати себе. Коли відбувається декілька літературних вечорів поспіль, то це важко для здоров’я.
Не слемі ви читаєте найкращі свої вірші?
Ні, не найкращі. На слемі я читаю ті, як можна читати на слемі. По перше, це формат часу. На слемі вірш не може бути більше трьох хвилин. Краще читати невеличкі вірші. Бажано, щоб це була не якась інтимна лірика, а щось таке, де можна покричати, подурачитися на сцені. Якщо вийти і почати читати якось так тужливо чи співочо, то навряд чи люди будуть тебе слухати. Не варто сприймати слем надто серйозно. Сюди люди приходять покричати, повідриватись. Я характеризую слем, як щось середнє між літературним вечором, панк-концертом і камеді-клабом. Буває більше літературного вечора, іноді – камеді-клабу.
Чи будуть книги Артема Полежаки?
Мабуть, у мене не стільки багато таких текстів, які можна читати з книжечки. Ну, вони є, але не думаю, що їх назбиралося на цілу книжечку.
То в планах є книжка?
В планах є книжка, хоча мені цікавіше було б записати диск. Я б зробив аудіо-диск, а книжку видав би як додаток. Виходить такий собі подарунковий комплект.
Кого з українських слемерів ви вважаєте хорошими поетами?
Це можна подивитися по тих людях, які часто перемагають. От Павло Коробчук. Це сильний суперник як слемер.
Між вами є конкуренція?
Конкуренція – ні, це гра. Це як ми би сіли попити пивка чи в шахи пограти =) У нас нормальні стосунки.
У вас є інтимна лірика?
Звичайно, є
Жінки ці вірші бачать?
:) зазвичай я пишу їх у вигляді sms і присвячую конкретним жінкам. Це, мабуть, не дуже серйозне, але позитивно.
Які у вас насправді стосунки з паном Гагаріним і чи правда, що ви разом живете?
Ми кохаємо один одного великим платонічним коханням. На кожному слемі ми цілуємося. Ми використовуємо кожну можливість у слемі для того, щоб цілуватися один з одним.
У вас є спільні плани на майбутнє?
Єєєє. От тільки дозволять одностатеві шлюби, і ми обов’язково розпишемося.
Звідки пішла ваша фраза «Всі поети підараси»?
Вона пішла з Гуляйполя, коли Олександр Демченко, великий шахтарський поет, вийшов на сцену, і публіка скандувала: «Демченко! Демченко! Демченко!» (а там так вийшло, що його не вписали в список слемерів) тож коли він вийшов на сцену, він сказав: «Всі поети підараси!». Вона всім чомусь так сподобалася, що відразу вбилася в мозок, після чого вона стала крилатою. Не знаю, що особливого в цій фразі, але він якось тоді її так сказав, всі почули, посміялися, і вона так і залишилася в пам’яті.
Де саме ви шукаєте натхнення?
Намаюся не засиджувати на одному місці, робити його більш різнобарвним, отримувати більше переживань. Я не живу категоріями натхнення чи ненатхнення. От з’явилися рядки, і я їх записав. Я не вважаю себе поетом, от не вважаю! Я вважаю себе людиною, яка іноді пише якісь вірші. Поет – це людина, яка пише вірші регулярно, а я цього не роблю.