Тринадцятий Місяць Свідомості (ТМС) / Романтичний саундтрек доби техно

Взагалі-то, цю статтю можна було б і не писати. Так, просто, одним рядком десь у куточку сайту вивісити інформацію про те, що наприкінці минулого місяця відбулася презентація першого повноцінного альбому «APWOA…» дніпропетровського дуету «Тринадцятий місяць свідомості» (надалі — The TMC). І зовсім не тому що цей гурт молодих альтруїстів не заслуговує на увагу. Зовсім навпаки. Але справа в тому, що ембіент і майкросаунд, який Роман Славка і Юджин Скляр грають наживо — це той невеликий пласт музики, якого ще зовсім захавала кон’юнктура і не спаплюжила орієнтованість на масову свідомість нашого слухача. Та що там масового — музикантів, які на достатньо високому рівні займаються такою музикою в Україні можна перерахувати по пальцях. В Дніпропетровську ж — це єдина команда, що наживо виконує щось подібне.

В більшості випадків, коли андеґраунд ставав доступним широкому загалу — він починав загнивати. Будемо сподіватися, що ані з гуртом ТМС, ані з творчим об’єднанням Template (www.template.org.ua), до якого вони належать, не станеться нічого подібного після того, як ми вивісили цю статтю на сайт.

Виступ ТМС 30-го квітня був схожий на сон в космічному кораблі. Чомусь згадувалися платівки Autechre. Більша частина ошалілої публіки, яка під час цього виступу збирала свої речі і вимушена була, в прямому сенсі слів, тікати з кнайпи, кидалася фразами типу «хіба це музика?» Пам’ятаю також, як один хлопець, що сидів поряд зі мною, прошипів: «В анонсі треба було зазначити, що сьогодні буде психоделічний вечір — я б грибів приніс»…

Загальному стану такої собі психоделії сприяло і відео «Потік» молодого харків’янина Андрія Терентьєва, що демонструвалося як перед виступом електронників, так і під час їх гри. Кіно виявилося непоганим, незважаючи на невеликі технічні проблеми зі… звукоінженером =)) Згадувався Тарковський і наркотичний тріп пєлєвінського Татарського з «Generation P».

Було по-доброму смішно, бо виявилося, що майже ніхто з тих, хто прийшов на цей захід, щоб послухати Дереша, який виступав трохи раніше, навіть не уявляв собі, що таке сучасна електронна музика, яку так поважає і любить використовувати на своїх презентаціях молодий письменник.

Як стало відомо з приватної бесіди з Романом Славкою, музикантів зовсім не хвилює те, що на їх виступах люди виходять з зали з нерозумінням, що відбувається. Та й не так часто це врешті решт відбувається — цього разу публіка була не підготовлена. Хлопці роблять те, що їм до душі і впевнені, що йдуть у правильному напрямку. Вони працюють разом вже без малого чотири роки і ось, нарешті, презентували слухачам свій перший лонг плей з дев’яти синтетичних треків-волокон, що, як виявилось, трохи дратують поцінювачів сучасної української літератури і викликають резонанс у людей з консерваторською освітою. Як то кажуть, головне — щоб не проігнорували. 50 селф-мейд копій — перший тираж цієї особистісної і по-індустріальному ліричної платівки. Особисто я придбав собі одну і використовую тепер як саундтрек до Дереша і Сартра, чого й вам бажаю.

Ігор Ялівець

Фото автора