Євка Романова / Блималка на патичку (Чудес не буває) (Оповідання з матюками, і прихованим сенсом)

Вертаємося до панк-року. ААА!! Вспіваю допити каву, і бігом на хуй! Ну…На хуй типу тікаю з квартири. Пари, любі мої, пари!
Йшли три дівчини: дві гарні, а одна з філологічного. Так от це про мене – я з філологічного! Вчуся в задрипаному універі, задрипаного міста, задрипаної країни, задрипаного материка, задрипаної планети! ИИИ!!! Але я не задрипана! І тут безліч смайлів! Що далі? А далі ми маємо розлюченого препода.
-    Шо за бл… Шо таке?! Якого ху… Чому знову запізнюємося?! – волає на всю глотку Василь Іванович Лайно.
Пощастило з призвіщем, так? Смайл. Причому такий смайл, на всю пику!
-    Лайно Василь Іванович… - опускаю очі, але він розуміє, що я з нього чисто стєбуся.
-    Не називайте мене за прізвищем!!!! Сідайте на своє місце!!!
-    То хіба я винна, що у вас таке гарне прізвище? (Смайл на всю пику) Воно вам так пасує! (Смайл більше за пику) – мда…я люблю з нього познущатися.
Лайно – то наш вчитель по діловому мовленню. Хоч він і неврівноважений псих. А ви хіба бачили врівноважених психів? (Смайл) Але він дійсно гарний дядько. Ходить постійно у вишиванці, і (це дуже дивно для дідка 70 років) у стілах. Я його поважаю, але не познущатися з Лайна – гріх. Проте він вже звик до мене.
Вмикаю музику (повертаємось до панк-року). Солодко закриваю очі… А Оргазм Нострадамуса наспівує мені веселу колискову.
-    ТИ!!! – кричить Лайно, і, я розумію, що це до мене.
-    ЩО? – я вирячую на нього свої блакитні очі.
-    Якого ху…? Чим ви займаєтесь?
-    Вас слухаю…
-    А чому навушники у вухах?
-    А то мій слуховий апарат.
-    Геть!! ГЕТЬ З МОГО УРОКУ!!! – істеричка.
Я роблю кислу пику (зараз не до смайлів). І тихенько виходжу з уроку.
Йду на місцеву «курілку».
Опапа! Беник! Я побачила Беника! (Смайл) Вірніше, не того беника, типу недопалка. А Беника! Веселого панка, що вчиться в моєму (так, саме моєму) універі. Беник вчився раніше на психолога, але потім зрозумів, що психологія зовсім не для витонченого панкового мозку, і перейшов (ще краще) на філософський. Тепер Беник у нас екс психолог ньйу філософ.
-    Бееееник!!! – кричу я (смайл на всю пику).
-    Що? Вигнали?
-    Лайно, муділа…
-    Диви, що в мене є!
І Беник крутить перед моїм носом якусь поєботіну.
- Це що?
- Це я сам зробив! Диви! Це блималка на патичку. – каже довольний Беник. (Смайл у Беника на всю його панковську пику)
Дійсно… Маленька пластмасова поєбєнь, що блимає, приматана скотчем до патичку, на якому раніше була кулька. Найчастіше такі патички з кульками дають у Макдональці.
-    І що? – здивовано кажу я.
-    Це не просто блямалка на патичку, це моя чарівна паличка, а я не панк Беник, я казкова фея. От диви. Зараз даєш мені десять гривень, загадуєш бажання, і воно збудеться.
-    Знайшов лоха. – кажу я, і хлопаю Беника по плечу.
-    Тю… Добре, давай без десяти гривень. Просто загадай бажання, а я махну блимавкою на патичку, і воно збудеться.
-    Ем… Давай так. Я хочу… - дивлюся в небо – хочу аби в мене більше ніколи не було менструації. Зробиш таке?
-    Твоє бажання збудеться через…тридцять років!
Беник махнув патичком.
-    Ага. В мене через тридцять років клімакс буде. І менструації точно тоді не буде.
-    Бачиш! Діє!!!!
-    Ех… дурень ти, Беник.

День пройшов спокійно. Ішовши до дому, я думала: а чи є дійсно чудеса на цій планеті? Чи може всі ті чудеса, то такі собі блималки на патичках, що зовсім не діють, або діють років через тридцять, і то діють тому, бо так і має статися? А так хочеться відчути дійсно – чудо.