Світлана Козаченко / Кричать і корчаться слова...

***

Кричать і корчаться слова,

Спливає дим надій і мрій,

І пам’ять вироста нова

На зміну спаленій старій.

Ти вже не той. Ти весь пропах

Солодким димом забуття.

Ти був у спалених словах –

Тепер нема. Вони летять…

Той лет повільний не спинить,

Не повернуть вчорашній день.

Тягуче-гірко-щемна мить –

Це час для сліз чи для пісень?..

Слова згоріли. Попіл зчах.

І ти забувся. Чи забув?

В губах, в очах і на плечах –

Якийсь безвірний злам чи зсув…

Мій homo novus, де твій шлях

Після очищення вогнем?

В яких дорогах і полях

Ти знайдеш найновішу з тем?

Ідеш назустріч новизні,

Не липне пил до підошов…

Але здається щось мені –

Ти втратив більше, ніж знайшов.