Тала Пруткова / АЛІСА

АЛІСА

Мешти тісні, а рюкзак немісткий.

Рушає кудись поїзд приміський.

У ньому їде Аліса.

Очі в Аліси сумні і зелені,

Має гриби й Керуака в кишені.

Додому їде Аліса.

Якби ж то знаття: де пекло, де рай,

Де вмри і виграй, де живи і програй.

Додому їде Аліса.

Аліса бачить дивних істот,

У них є погляд, є тіло, є рот,

Та все ж боїться Аліса.

Якби ж то сірою стати як тінь,

А то ходити і дихати лінь,

І все послати до біса.

Аліса не знає, куди іти,

Аліса пише собі листи.

Додому їде Аліса.

Кролик біжи, курва, кролик стій,

Туш імпортова стікає з вій.

У сни не вірить Аліса.

Простору мало, людей – не так,

Компас зламався, годинник вкляк.

Додому їде Аліса.