Максим Костюк / Стерня

Щось відбувається в мені,

Щось відбувається дівоче.

То щастя радісне лоскоче,

А інколи горю в пітьмі.

Яких триматися шляхів?

Які чуття мені плекати?

Які думки мені кохати?

Куди іти по цій землі?

Іду, мабуть, до Бога я, до Раю,

Чи може в пеклі вже я догораю…

Ой, Мамо, лагідна моя Ти Мамо.

Тебе я в пам’яті тримаю, мов ту ікону золоту.

Тримаю й плачу, бережу.

Твої цілую щирі руки.

Іду по полю через муки.

Топчу скривавлену стерню.