Максим Костюк / ***

Кудись ми йшли.

На когось ми чекали.

І завжди мріяли, передбачали.

Шукали в зорях ми ключі,

Ключі від щастя, від земного.

Шукали навіть в небі Бога

Перепросити за гріхи.

А дні летіли поміж люду.

Поміж хвороб, бажання й блуду.

Летіли в молодості дні.

Не встиг зігрітись - вже зима.

Не встиг замерзнути - вже літо.

І праця нам була мов сито -

Давила в плечі нас вона.

І цей мішок із сподівань,

Мішок із болю і страждання

Із мрій, що нам робили рани.

Давив мішок цей до землі.

«Куди прийшли -

Туди й підемо» - постійно мудрість нас втішала.

А як же хочеться на хмари! До неба, до отих зірок,

Що ми в дитинстві сподівались їх назбирати у мішок.

22 червень 2009