Юлія-Ванда Мусаковська / My Girls

Анетт

читає сонет,

мугикає арію з «Привида опери»,

вступає до руху таємного опору –

із вуст не почути ні скарги, ні докору.

З буденності сірих тенет

тікає Аннет.

Агнесса –

похмура готесса.

Печаллю повіки навік татуйовані,

і вічі печуть небезпекою повені,

ковтає, як ліки, уранішні промені

в бою із надуманим стресом

самотня Агнесса.

Марі

зав’язла у грі –

в пітьмі рік за роком тремтить параноїком –

ховається в крихтах за джемовим слоїком

від псів, помилок і безжальної логіки.

І мерзне у чорній дірі

невдаха-Марі.

Аліса

з казкового лісу –

обдерті коліна і нігті обкусані,

зростає на лекціях мудрої гусені,

кролів обирає – за пишними вусами.

Що кролик – відомий гульвіса,

не знає Аліса.

І Ванда –

мускат і лаванда…

Розорює сцену уявну пуантами,

блищить на балах із мундирами-франтами;

і зичимо в неї завжди діаманти ми.

З-під пальців тендітних у Ванди

звучать сарабанди.

Повіриш чи ні –

ці п’ятеро дів у спільноті чудній

віддавна живуть у мені.