Євгеній Лущиков / “Дишкантwissenschaft”.

* * *

любив було Дишкант малим

у трави ходити

піде і сидить до вечора

мати сердиться

а він траву любить

а стемніє

додому Дишкант іде

і чорти йому всюди

і говорять до нього

ото поки додому дійде

всі молитви що

мама вчила говорить

а зранку знову у трави

іде...

* * *

Дишкант – поет від бога

і страшно спитати:

від бога якого?

* * *

Дишкант хліб їсть руками

і не думає що всі

на його любов до хліба

дивляться

боїться

щоб на руки

брудні не дивилися

бо не зрозуміють

бо не знають як-то

земля смакує

* * *

ступає із ванни

на землю обітовану

(Дишкант)

уже без гріхів

і як він зумів

(Дишкант)

втекти від мами

в подобі адама

до раю...

...де всі його творіння

повії художники і поети

усі продукти його говоріння

співають дуетами...

...де сухоти ним писані

на вагу по три сімдесят

де червоні руслани що писанки

курей ті що гриль без хліба їдять...

...розвертається Дишкант

і з раю іде

доганяють питають

чого і куди

а він каже

що сумує за хлібом

і важко жити в тому що сам створив

важко ввійти в те що сам зробив...

...інцест буде...

* * *

от не може Дишкант

дивитись на обкладинки модних журналів

не любить він playboy

глянець весь ну терпіти

не може

і Ахматову ранню не читає

не розуміє

а от Каневську – залюбки

* * *

(В.Г. і М.Г.)

у полі Дишкант стоїть

там голови пташок як в Голобородька

туман – туман

туман

стерня ноги крізь шкіру коле

співають ноги під шкірою

у полі птахи як у Голобородька

у полі собаки із тисячею очей

у полі Дишкант стоїть

і бабине літо на носі у нього закручується

а він як мурашка краплини визбирує

* * *

читає Дишкант Андруховича

(теж поета):

“в’януть канти і мовчать дишк?нти”

нехай думає канти і в’януть

а Дишкант мовчати не буде

він ще грозиться заговорить

і розкаже хто тут Дишкант

а хто дишк?нт!

* * *

Дишкант був щуром

який жив у бур’янах

де Шевченко малим малював

але боявся Шевченко щура того

і тому-то нічого про нього

і не написав