Віктор Іщенко / Поетові

Голублячи груди Вітчизни-неньки,
пишучи їй памфлети,
що ти єси, Поете старенький?
В час революцій де ти?
В час, коли кров з молоком мішають,
в час, коли б’ють гармати.
Де твій пророцький лункий умляут?
Слів тобі не позичати...
У вірші ховаєшся, в плащ закутаний.
Вулиця.
Натовп.
Мітинг.
А під плащем пальці мнуть скарлючені
другу-покійнику квіти.