Віктор Іщенко / Смерть

Над місяцем, як брови,

Хмари супляться.

Вікна сутула хрестовина

чорніє.

Чиїсь непевні кроки чавкотять –

Різко й боязко

ступні калюжі роблять.

Дощить.

Лунає постріл.

Мовчить

санаторійний дурень.

Знадвору потягнуло чебрецем.