Поезія Павла Коробчука раціональна, наскільки поезія може бути раціональною. Це не той неконтрольований нежить почуттів, де головує емоція, що характерний для юначого віку, який нападає зненацька, а потім безслідно зникає. Це не сверблячка, не лихоманка, коли сказати не завжди ж що, але дуже хочеться. Молодий поет пише не тому, що йому кортить поговорити, а тому, що нема ради мовчати. Здається, він розуміє всю умовність, необов’язковість та відносність написаного слова, про це свідчить хоча б ота іронічність, з якою він визначив жанр своїх творів — опуси.
М’яка палітурка, 106 с., 2005 р.
Народився 12 липня 1984 року в місті Луцьк. Навчався в КНУ ім. Т. Г. Шевченка на відділенні сходознавства. Автор двох книг поезії — «Натщенебо» (2005) та «Дорогосказ» (в спільній з Б-О. Горобчуком і О.Коцаревим збір