Крамниця / Книжки / СучУкрЛіт / Ярослава Івченко

М@йли до Бога

Зрештою, хтось може заперечити, що Бог тут узагалі ні до чого, адже вона не ходить до церкви, та й самокату­вання теж не в її стилі. Втративши всі зв'язки зі звичним світом, окрім віртуального, одного дня, коли Інтернет без­божно глючить, вона починає усвідомлювати, що клаустро­фобія часом може розширитися до масштабів міста, а в са­мого Бога насправді теж бувають затяжні депресняки, різ­ні трабли й сімейні свята. Та, попри все це, Він завжди ли­шається в зоні досяжності. Тоді вона зводить очі до неба й каже щось на кшталт: «Чуєш, Господи, давай перехили­мо по чарчині чогось міцненького й поговоримо про жит­тя, спробуємо разом віхати в те, що відбувається. Сама я точно не розберуся...» І Бога не обходить, що вона пара­лельно пише, а її - що конекту на разі немає.

Про автора

Ярослава Івченко

.