Наукове видання 20-томника праць Великого Українця Дмитра Явор-ницького було заплановане 15 років тому. Археографічна комісія Академії наук УРСР 11 жовтня 1989 р. ухвалила з цього приводу спеціальну постанову. З огляду на непересічне значення творчої спадщини Д. Яворницького для розвитку української гуманітаристики, а також для відродження історичної пам'яті й національної самосвідомості українського народу, перевидання праць видатного вченого, "козацького батька", як його називали сучасники, набувало величезної наукової та цивілізаційної ваги. Однак з низки причин (і головно через фінансову скруту) втілити в життя цей масштабний задум довгий час не вдавалося, й Археографічна комісія була вимушена обмежитися перевиданням найважливішого історичного дослідження Д. Яворницького -тритомної "Історії запорізьких козаків" (К., 1990-1991. - Т. 1-3). Крім того, упродовж 90-х рр. XX ст, незалежно від планів Комісії, у різних видавництвах побачили світ передруки декількох інших праць ученого1. Лише тепер, на початку XXI ст, з'явилася можливість розпочати реалізацію первісного проекту.
Як свого часу планувалося, 20-томник Д. Яворницького виходитиме у двох серіях: "Історія, краєзнавство, археологія" та "Фольклор, етнографія, література, мова". У рамках серій зміст томів сформований за тематично-хронологічним принципом. Структура видання була опрацьована М. Олійник-Шубравською2. До кожної праці Д. Яворницького подається науковий коментар, а до кожного тому - передмова (з обов'язковою археографічною части: ною), іменний та географічний покажчики.
При передачі тексту та укладанні коментарів упорядниками враховано ту важливу обставину, що наукові праці писалися Д. Яворницьким у різні часи і за різної наукової та політичної "погоди": найчастіше в умовах жорсткої ідеологічної цензури (царської та більшовицької) й дикунських гонінь на українську мову й усе українське в Російській імперії, а з середини 30-х рр. XX ст. - й у СРСР. Відтак, задля того, щоб написане побачило світ, дослідник удавався до різних обхідних маневрів - від вибору мови праць до уживання політонімів та етнонімів, які відбивали агресивні асиміляційні устремління російської імперської машини щодо українського світу. Скажімо, тривалий час Д. Яворницький не міг подавати до друку праць українською мовою, вимушено використовував низку понять, не властивих своїм світоглядним імперативам як українського патріота кінця XIX - початку XX ст., зокрема, "Новоросія", "Малоросія", "малороси" тощо. З метою приспати пильне око цензури, дослідник записані ним від українців перекази, спогади, оповідки та ін. подавав у російській транскрипції.
А тому принциповий підхід редколегії полягає в тому, щоб російськомовні праці Д. Яворницького друкувати в українському перекладі, оскільки вони писалися й побачили світ російською мовою усупереч глибинному бажанню автора - великого українського патріота й визначного науковця в царині української етнографії, фольклористики та мовознавства.
За розподілом на серії, змістом та хронологічними рамками томів 20-томник матиме таку структуру.
Серія 1. Історія, краєзнавство, археологія
Том 1.
Том 2.
Том 4. "Історія запорозьких
козаків. Т. 1".
Том 5. "Історія запорозьких козаків. Т. 2".
Том 6. "Історія запорозьких козаків. Т. З".
Том 7.
Том 8. "До історії Степової України".
Том 9.
Серія 2. Фольклор,
етнографія, література, мова
Том 10.
Том 11.
Том 12.
Українські народні пісні, зібрані в 1878-1905 рр.
Том 13.
Том 14.
Том 15.
Том 16. Опубліковані та неопубліковані статті з
фольклористики, етнографії, мистецтвознавства, листи до діячів науки,
культури, літератури.
Том 17. Художні твори.
Том 18. Художні твори.
Том 19.
Художні твори.
Том 20. "Словник української мови. Т. 1".
* * *
До першого тому 20-томника Д. Яворницького увійшли історичні праці, опубліковані дослідником у 1888-1894 рр., за винятком монографії "Воль-ності запорозьких козаків: історико-топографічний нарис". Усі три твори подано в українському перекладі. При цьому, зважаючи на те, що Д. Яворниць-кий через ідеологічний тиск мусив уживати політоніми та етноніми, нав'язані російською ідеологічною машиною, поняття "Малоросія" перекладено як "Україна" (в особливих випадках - як "Гетьманщина"); "Новоросія" - як "Південна Україна"; "Новоросійський край" - як "Південна Україна"; "малороси" - як "українці"; "малоросійський" - як "український"; "новоросійський" - як "український" (в окремих випадках - як "південноукраїнський").
Це, однак, не стосується автентичних назв територіально-адміністративних одиниць та посад, як-от: "Новоросійська губернія", "новоросійський генерал-губернатор" тощо, а також цитат з історичних джерел.
Археографічний повтор документів максимально наближений до першодруку. Це особливо важливо з огляду на те, що наразі невідома доля архівної бази "Збірника матеріалів до історії запорозьких козаків" та додатку до "Нарисів з історії запорозьких козаків та Південної України". Збережена варіативність написання слів, у тому числі й власних назв. Втручання в текст джерела торкалися винятково правопису великих літер у власних іменах, топонімах, гідронімах, назвах державних утворень, а також пунктуації. Останні, а також розділові знаки, проставлені з наближенням до сучасних норм правопису. Водночас заголовки документів були перекладені українською, оскільки належать перу Д. Яворницького. Аналогічний підхід застосований і до підрядкових приміток вченого. Авторські вставки в текстах документів подано курсивом в перекладі на українську. Поклики оптимізовано згідно з чинним стандартом.
Винятком із загального правила передруку джерел став археографічний підхід, застосований у тих нечисленних випадках, коли Д. Яворницький україномовні тексти (здебільшого пісні, перекази, спогади) подавав у російській транскрипції. Упорядники вдавалися до зворотної процедури.
Коментовані місця позначені знаком* й процитовані у коментарях із зазначенням відповідної сторінки. Усі коментарі винесені в окрему частину тому.
Передмову "Видатний дослідник запорозького козацтва, полум'яний український патріот" написали П. Сохань та М. Олійник-Шубравська.
Переклад праць "Збірник матеріалів до історії запорозьких козаків" та "Нариси з історії запорозьких козаків та Південної України" зробив Ю. Шелест, монографії "Іван Дмитрович Сірко, славетний кошовий отаман Війська запорозьких низових козаків" - В. Чуйко.
Коментарі написали Ю. Мицик, В. Мільчев та Ю. Князьков.
Іменний та географічний покажчики уклали С. Абросимова, В. Брехуненко, А. Бойко.
Тверда палітурка, 520 с., видання 2005 р.