«На околицях...» — проза того ґатунку, що її раніше називали сповідальною, а нині радше терапевтичною. Це проза, в якій автор зводить порахунки з минулим і з собою в тому минулому задля прижиттєвої реінкарнації, задля самої можливості жити далі. Оповідач у цій книзі (особа не завжди тотожна Авторові) — істота вразлива, чутлива і чуттєва, реагує на довколишній світ далеко не так «адекватно», як цьому світові хотілося б, через що кожен день — який для пересічної людини становить лише чергову календарну мітку — для неї перетворюється на випробування, на змагання за власне «Я».
«На околицях присутності» буде близькою і зрозумілою всім нечисленним, хто гостро відчуває свою окремішність і метафізичну самоту.
Іздрик
М‘яка палітурка, 204 с., видання 2008 р.