Крамниця / CD & DVD / Автентика / Етнічна музика України

«Троїсті музики Прикарпаття та Буковини» — DVD-box

Традиційна інструментальна музика Прикарпаття та Буковини

Гуцульська легенда розповідає, що три легіні-музиканти покохали одну красуню, яка ніяк не могла вирішити котрому з них віддати своє серце. Усі три парубки були гарні, порядні і кожен з них був славний на всі гори завдяки майстерній грі на музичних інструментах. Один з них грав на скрипці, другий на сопілці, а третій на цимбалах. Коли хтось з них грав, то цією музикою зачаровувалися всі: і старі, і молоді. Затихали навіть співи пташок, переставав шуміти вітер в смереках. Кожен із парубків старався створити для коханої свої найпрекрасніші мелодії, та дівчина не могла вибрити котрий з них кращий. Одного разу вона попросила щоб ці три музиканти заграли разом. І коли голоси інструментів сплелися, зазвучала така чудесна музика, якої досі ще ніхто не чув, бо кожен музика показував не тільки красу свого інструменту, але і всю силу свого кохання. І тоді дівчина сказала: «Ви завжди мусите грати разом!»…

Що далі було, то запитайте в гуцулів, у старих людей, і вони вам розкажуть щоразу якесь інше закінчення цієї історії. А традиція ансамблевої гри, яка має назву «троїсті музики» поширена і досі по всій Україні.

Існує багато легенд і про виникнення музичних інструментів, наприклад про те, що сопілка й трембіта — від Бога, а скрипка — від чорта. Але чомусь народна традиція дозволяє колядникам супроводити коляду тільки скрипкою і трембітою, а весняні гаївки — тільки сопілкою. Є повір’я, що для того щоб стати справді добрим скрипалем, треба змагатися у грі їз самим чортом, або в ніч під Івана Купала грати роздягненим на навищій горі, поки не зійде сонце.

А легенда про наславнішого гуцульського скрипаля нашого часу Могура розповідає, що він таки переграв чорта, але мусів віддати за це свої очі.

Майстри народних інструментів вірять, що найкраще звучить інструмент, зроблений із «громового» дерева — того, в яке вдарила блискавка. Відомий далеко за межами України майстер гуцульських музичних інструментів Михайло Тафійчук жартуючи каже, що тільки тоді дудка-коза має добрий звук, коли шкіру для інструменту здерто з живої кози.

На Прикарпатті, Гуцульщині і Буковині існують цілі династії майстрів музичних інструментів та музикантів. Найбільш відомі з них — це буковинські брати Прилипчани з Путили, родина Тафійчуків з Верховинського Буківця, Сметанюків з Печеніжина, Обушаків з Мишина, Шовгенюків і Чорного Потоку та сім’я Мотруків з івано-франківщини. Далеко за межами карпатського регіону прославилися капели Василя Грималюка «Могура» та Романа Кумлика.

Найдавніші письмові згадки про троїстих музик маємо з кінця 17-го століття, а розквіт цього виду спільного музикування припадає на кінець 19-го-і 20-те століття. Мистецтво музикантів, що грають в народних інструментальних ансамблях вважається в народі дуже шанованою професією всіх часів: без них не обходилися ні весілля, ні празники, ні ярмарки чи інші забави і свята. Це не тільки творчість, а і праця для заробітку хліба насущного.

Не хочеться тоді спати ні їсти ні пити
Як зачуєш що десь грають троїсті музики

Там цимбали тнуть дрібонько скипочка виводить
А сопілка вифівкує самі ноги ходять

Ой музико музиченько як ти файно граєш
Пальці в тебе золочені як перебираєш

Бо музика як заграє веселої ноти
То старому додасть сили молодим

Головним інструментом в складі троїстих музик є скрипка. Як правило скрипаль веде мелодію, він є свого роду «диригентом» і організатором ансамблю. Сопілка (флояра, денцівка, джоломіга, дудка, а на Буковині — чимпой) виконує другу партію, вторує до голосу скрипки, але має часом і окремі віртуозні частини в композиції, де скрипаль на якийсь час відходить на другий план. Цимбали — не тільки дають гармонічну основу, збагачують фактуру твору, його звукову палітру, а так само можуть мати сольні епізоди.

Цікавим є те, що назва «троїсті музики» не вказує на кількість виконавців чи інструментів, бо їх може бути чотири, п’ять і навіть більше.

Крім вже названих інструментів використовуються ударні або і струнні, що творять ритмічний кістяк. Це бубон, барабан, решето з дзвіночками або тарілочками, бас, басоля, козобас.

В післявоєнний час в народно-музичних ансамблях на Прикарпатті почали з’являтися гармошка і баян, гітара, труба.

Жанрова палітра троїстих музик є досить різноманітною. Це музика до співу, музика до танцю і марш. Троїсті музики супроводять увесь традиційний весільний ритуал, це пригра до обрядових весільних ладкань, акомпанемент до звичайних застільних пісень, марші на привітанні гостей та під час ходу молодих до шлюбу і від шлюбу, а найголовніше — танці: традиційні гуцулки, коломийки, аркан, «голубка», «микитка» чи новіші польки, вальси, фокстроти, краков’яки. На Буковині часто відчуваються румунські та молдавські впливи. Тут популярні танці дойна, сирба, хора (гора).

На жаль в наш час традиційні народні ансамблі почали витіснятися електронними групами. Але є ряд свідомих музиканів-професіоналів з вищою музичною освітою, які ревно підтримують традицію, не гребуючи участю у народних ансамблях. Це Петро Терпелюк, Михайло Тимофіїв та Іван Арсенич з Коломиї, Михайло Рибчук з Космача, Дмитро Біланюк з Косова, Степан Орел з Надвірної. Ці музиканти поєднують концертно-виконавську діяльність з педагогічно-освітньою, пропагуючи усну безписемну традицію автентичної інструментальної музики.

Про автора

Етнічна музика України