Учасники

Автори / Пилип Захмарний / Мар'яна Садовська розпочала Jazz Bez магією українських пісень

Дев'ятий міжнародний джазовий фестиваль Jazz Bez розпочався. Цього року програма обіцяє багато різножанрового навколоджаззя, тож симптоматично, що відкрив фестиваль концерт Мар'яни Садовської та її групи Borderland, непросту музику яких джазом назвати можна тільки з великою долею умовності. Передовсім це етно, пропущене крізь призму авторства, таланту й шалу Садовської, і приведене її майстерністю з ними в резонанс.

Мар'яна Садовська

Мар'яна має акторське минуле, тож логічно, що виступ відбувався в театрі Заньковецької. Окрім чудової акустику приміщення, ця сцена просто пасувала Садовській, виступ якої був виразно позначений печаттю театральності. Ні, вона не готувала жодного сценічного шоу, шоу була вона сама. Трапляються групи, яких краще слухати в записі. Садовської та Borderland'ів це не стосується: попри чудову якість їх платівок, на них неможливо зафіксувати ту атмосферу, яку вони створюють і в якій розчиняють своїх слухачів.

Назва проекту наштовхує на думку, що Borderland мав би бути тільки групою акомпанементу харизматичної виконавиці. Не в цьому випадку, однак. Кожен член Borderland'у сам по собі розкішний музикант, а їх поєднання просто вибухове, навіть навіть в етнічному плані: піаніст - напівіндус, контрабасист - араб, ударник - німець. Таке пограниччя, задеклароване в назві, не могло не відбитися і в музиці. Буває музика соліста і музика групи, музика тембрів і музика мелодій, музика енергії й музика тиші; в Borderland'ів і Мар'яни це музика напівпридихів і огололених нервів. У них найважливіше завжди відбуваєтсья на другому плані, під час співу Мар'яни чи рідкісного соло одного з інструментів: всі інші майже не звучать, тільки кінчиками пальців видобуваючи напівзвуки, які в кінцевому результаті переплітаються у вишукану фактуру вишитого полотна, таку ж промовисту для втаємничиних і таку ж енергомістку навіть для профанів і ненависників жанру. А досвідченого слухача етно-група здивує вкрай нетрадиційними аранжуваннями.

Мар'яна вміє від такту до такту миттєво перевтілюватися: щойно вона співала ніжну колискову - і ось уже перед слухачами розпачена заводська робітниця, що живе від зарплати до зарплати, або підпила розпусниця, що витанцьовує в шинку на столі, або шалена відьма, що заходиться нелюдським реготом, або іронічна шансоньєтка, що звабливо підморгує хтивим чоловікам. У Садовської немає сталого сценічного іміджу, їй було би затісно в будь-яких рамках, за один концерт вона встигає побути всілякою - і так і не розкрити свого справжнього обличчя. Причому музика в кожен момент підібрана відповідно до лірики, а контраст і дисгармонія між ними є одним із художніх прийомів: наприклад, вони створюють відчуття самотності героїні пісні, яку покинули навіть власні музиканти, розбрівшись своїми партіями ген по світові (звісно, тільки для того, щоби через кілька тактів знову зібратися разом, як героїня, яка вже зібралася з духом і силами).

Крім співу, Мар'яна акомпонувала собі на індійському інструменті, звуком схожим на акордеон, наідміну від якого дозволяє тримати звук безконечно, що дало Мар'яні можливість в одних піснях тримати на ньому бурдон, а в інших - грати мелодичні партії. Піаніст подивував публіку препарованим фортепіано: вставив між струни роялю щось металеве, від чого той перетворився на перкусійний інструмент. А поки він здійснював цю операцію, Мар'яна розповідала небилиці зі своїх етнографічних поїздок, в кількох словах розкриваючи багатство все ще живої фольклорної традиції. Програма була побудована таким чином, що передовсім музиканти виклали всю свою різносторонність і драматизм, до кінця перейшовши на простіші й веселіші речі (як, наприклад, одна з останніх пісень, написаних на основі міського фольклору, сам факт використання якого заслуговує на окрему похвалу за етнографічну різносторонність).

Що ж, перший день оголив нерви і добряче їх посмикав. Тим, кому така діонісійська відвертість завдала душевних травм, нагадуємо, що сьогодні їх буде заліковувати цілком аполонівський, хоч і теж етно-джазовий, "ShockolaD" у супроводі не менш аполонівського муніципального оркестру.

efandy

Додав Gon 07 грудня 2009

Про автора

Всесвітньо невідомий автор, який не вірить у силу слів, проте у вільний від натхнення час займається словоблудством і рукоприкладством. Живе всюди, де перебуває. мріє про те, щоб хоч щось здійснилось без зайвих зусиль.