Автори / Женчик Журер / КТШ
Камінь не робить бруду,
Але і не робить плоду.
Сиджу, ностальгуючи
Печивом «Соломка»
Біля Держпрома входу.
Здоровоніжна зелень,
Зрізана ‘лектрокосою,
В’яне на сонці тихому,
Пахне солодкоприємно,
Мов би самою тобтою.
Ти ж у бетоннім мурі
На примусових роботах –
З восьмої до вісімнадцятої,
За невелику платню,
Але у великих клопотах.
Ради чого ці гроші,
Коли їх дістати тяжко?
Хіба за них можна
купити здоров’я?
Або з ними бути краще
Аніж зі мною поряд?
Відповідь має питання.
Можливо, наша любов
Варта того, аби
Зватись палким коханням?
Вогке повтря ззовні,
Промінь мліє в безодні.
Бодай не проспати
Той час, коли ти
Вийдеш до мене сьогодні.
Може, було б не сидіти
Біля Держпрома входу?
Але тьмяний запах
Покошеної трави
Нагадує твою природу, -
І в оці спливає пасмо
Чорняве і сильнопахуче,
Стан твій ніжнотоненький
Либонь ще раз торкнутись –
Знов запече болюче
В серці любові рана,
Зроблена ненавмисно,
Бо там на небі
Хтось об’єднав нас
Коханням білочистим.
13.05.08 13:30
Додав Zhurer 17 листопада 2008
Про автора
Повна інформація - це мемуари на старості літ!
